Розділ без назви (3)

Аббала.

Я Рибак.

Генрі зосереджено слухає. Деякий час він просто слухає запис, тоді слухає одну і ту ж фразу чотири рази: «Поцілуєш мене в яйця, ти мавпо… поцілуєш мене в яйця, ти мавпо… ти мавпо… мавпо…»

Ні, не мавпо. Голос насправді каже мафбо. МАФ-бо.

— Не знаю, де ти зараз, але виріс ти в Чикаґо, — бурмоче Генрі, — у південній його частині. І…

Тепло на обличчі. Раптом він згадує тепло на обличчі. Чому друзі і сусіди? Чому, о великі мудреці?

Ти, як мавпа на жезлі.

Мавпа на жезлі.

Мавпа…

— Мавпа, — каже Генрі. Він потирає скроні кінчиками пальців: — Мавпа на жезлі. МАФ-ба на шеслі. Хто казав це?

Він прокручує запис дзвінка на «911»: «Поцілуєш мене в яйця, ти мавпо».

Він прокручує в пам’яті: «Ти як мавпа на жезлі».

Тепло на обличчі.

Жар? Світло?

І те, і інше?

Генрі витягує касету із записом дзвінка на «911» і кладе іншу, яку Джек приніс сьогодні.

«Привіт Джуді. Ти сьогодні Джуді чи Софі? Аббала передає тобі вітання, а Ґорґ каже “Кар-кар-кар!” [Хрипкий безпристрасний сміх.] Тай теж передає вітання. Твій маленький хлопчик дуже самотній…»

Коли Тайлер Маршалл плаче, наляканим голосом кричить із колонок, Генрі морщиться і різко нахиляється вперед.

«Бутуть, ша фби-фстфа».

Акцент тепер набагато сильніший, пародія, жарт: «Діти Катцен’яммер зустріли перевертня», — але якось ще більш викривлено.