Розділ «Частина IV»

— Його апартаменти в «Скелі» — справжнісінький гадючник, це точно, баба. Але він погодився дати мені інтерв’ю. Полюбляє великі цицьки. Тільки не смій нічого казати! — націлила вона на мене вказівного пальця.

Я підняв руки вгору і похитав головою.

— Я і не збирався нічого казати, яар! Я тільки дивлюся і шкодую, що у мене немає додаткового телескопічного ока, а висловлюватися з цього приводу — боронь Боже!

— Нахаба! — кинула вона крізь зуби, сміючись.— Але послухай, що відбувається з нашим світом, якщо один з найбільших бомбейських політиків протягом двох годин звертається не до тебе, а до твоїх цицьок? У чоловіків тільки одне на думці, погодься.

— На жаль! — розвів я руками.

— Всі вони брудні цапи, яар.

— Що я можу сказати? Коли жінка має рацію, заперечити нічого.

Вона з підозрою зиркнула на мене.

— Чого це ти сьогодні такий поступливий, га?

— Слухай, тобі куди? — запитав я замість відповіді.

— У сенсі?

— Куди ти зараз прямуєш?

— Беру таксі і їду додому, в середмістя. Я тепер живу недалеко від фонтана Флори.

— Давай я підвезу тебе на мотоциклі, якщо не заперечуєш. Мені треба з тобою поговорити. Тут виникла одна проблема, і я хочу попросити у тебе допомоги.

Барвою очі її скидалися на кору корицевого дерева, а в глибині зіниць мерехтіли золоті іскорки. Вона окинула мене цими очима від ніг до голови, і те, що вона побачила, не викликало в неї ентузіазму.

— Що за проблема?

— Це пов’язано з одним вбивством. З цього вийде репортаж на всю шпальту. Я повідомлю подробиці у тебе вдома. А дорогою ти могла б поділитися зі мною своїми міркуваннями про Васанта Дала. Оскільки тобі доведеться кричати мені у вухо, ти хоч не хоч полегшиш душу.

За сорок хвилин ми піднялися пішки на четвертий поверх її будинку, розташованого між Фортом і фонтаном Флори. Квартирка була крихітна, з відкидним ліжком, рудиментарною кухнею і сотнею галасливих сусідів. Проте ванна була чудова і вміщала не тільки пральну машину, а й сушильну шафу. Був також балкон, обгороджений старовинними кованими ґратами, звідки відкривався краєвид галасливого майдану з фонтаном.

— Вбивцю зовуть Ананд Рао,— почав я, попиваючи міцний еспресо, який вона приготувала.— Він жив у нетрищах в одній хатині з якимсь Рафіком. Вони були моїми сусідами. Потім до Рафіка переселилися з села його дружина з сестрою, і Ананд звільнив їм місце.

— Почекай хвилинку,— сказала Кавіта.— Мені треба це записати.