Розділ «Частина IV»

Вона зробила паузу, уважно дивлячись на мене і намагаючись зрозуміти мою реакцію.

— Боюся, ти вважаєш, що це досить безглуздо.

— Ні,— заперечив я.— Мені подобається. У реальному житті він просто силоміць забрав би камінь, а може, і застрелив би її. Ця придумана версія подобається мені більше.

— Мені теж,— розсміялася вона.— Дуже подобається. І знаєш, вони за допомогою шматків фарбованого полотна і купи дощок створюють просто якусь... казку чи мрію. Я розумію, це звучить як сентиментальна банальність, але це так. Я закохалася в світ кіно, Ліне, і мені не треба іншого.

— Гей, Ліне! — гукнув хтось у мене за спиною. Це був один з постановників, Чандра Мегта.— Можна тебе на хвилинку?

Я залишив Лайзу з німцями і підійшов до Мегти, що стояв біля металевої опори, обвішаної софітами з кабелями. На голові у нього була задом наперед надіта бейсболка, од якої його повне обличчя здавалося ще круглішим. З-під гладкого черевця виглядав ґудзик вичовганих блакитних «лівайсів», прикритих довгою сорочкою. У замкнутій вогкій атмосфері знімального майданчика було досить гаряче, і Мегта спітнів.

— Слухай, старий, я хотів поговорити з тобою, яар,— мовив він зі змовницьким виглядом.— Вийдімо, подихаємо повітрям. У цій душогубці я розгублю всі свої кілограми, що дісталися мені у вигляді додаткової премії, яар.

Між будівлями, увінчаними металевими куполами, снували актори в костюмах для зйомок і робітники, що тягали всіляке устаткування і реквізит. Мимо нас в студію звукозапису пурхнув гурт гарнюніх танцівниць в екзотичних шатах з пір’ям. Я обернув услід за ними голову, потім довелося розвернутися повністю і йти якийсь час задом наперед. Чандра Мегта не вшанував їх навіть поглядом.

— Послухай, Ліне, я хотів обговорити з тобою одну справу,— озвався він, доторкнувшись до мого ліктя.— У мене є друг, і у нього багато бізнесу в Штатах. Ачга[131], як би це сказати... у нього проблема з обміном готівки, яар. І я подумав, що ти... ну, загалом, я чув краєм вуха, що ти можеш допомогти, коли труднощі з цим процесом.

— Як я розумію, труднощі в тому, щоб обміняти рупії на достатню кількість доларів?

— Так,— всміхнувся він,— я радий, що ти це правильно розумієш.

— І скільки ж потрібно доларів, щоб процес пішов успішно?

— Я думаю, десять тисяч йому цілком вистачить.

Я повідомив Мегті вартість долара за курсом Халеда Ансарі, і цифра його влаштувала. Ми домовилися зустрітися на студії наступного дня. Я попередив його, що оскільки рупії матимуть набагато більший обсяг, ніж американська валюта, вони повинні бути в м’якій упаковці, яку я зможу припасувати на своєму мотоциклі. Ми потиснули один одному руки. Щоб нагадати Мегті, що долари він отримає від могутнього Абделя Хадер Хана, чиє ім’я, зрозуміло, жоден з нас не згадав, я стиснув його руку трохи міцніше, ніж прийнято, і коли він, трохи поморщившись, звів на мене очі, я з посмішкою промовив:

— Сподіваюся, все буде гаразд, Чандро. У таких справах ніхто не любить ускладнень, а вже мої друзі тим більше.

— Ну зрозуміло, баба! — вигукнув він, широко посміхаючись, хоча в очах його промайнула іскорка тривоги.— Без проблем. Який багт наги! Ні про що не турбуйся! Я дуже вдячний, що ти можеш допомогти мені... моєму другу, яар.

Ми повернулися в студію, де Лайза розмовляла з другим постановником, Кліффом де Сузою.

— А, Ліне! Ти якраз підійдеш! — привітав мене де Суза і, схопивши за руку, потягнув до столиків нічного клубу.

Я озирнувся на Лайзу, але вона лише піднесла руки: я, мовляв, тут ні до чого.

— Підійду для чого, Кліффе?