Розділ «Частина IV»

— Ну ще б пак!

Її усмішка пронизала мене наскрізь. Потім на її обличчі з’явився рішучий і урочистий вираз. Такий вираз буває на лицях людей, що твердо вирішили досягти мети всупереч обставинам і навіть без надії на успіх. На неї було приємно подивитися: красуня з каліфорнійського пляжу в бомбейських джунглях, що аж пашать хтивістю, дівчина з рекламного плаката, яка зуміла звільнитися і від п’явок героїну, що висмоктували з неї життєві соки, й від задушливої розкоші закладу мадам Жу. Шкіра її була гладенька і смаглява, небесно-блакитні очі випромінювали рішучість. Довге хвилясте волосся було прибране в елегантну зачіску, що гармонувала зі скромним костюмом кольору слонової кістки. «Вона зав’язала з героїном,— думав я, дивлячись в її очі,— вона впоралася з цим». Я раптом усвідомив, скільки в ній мужності і яку важливу роль вона грає, допомагаючи їй вижити,— не меншу, ніж отой виклик усьому світові, що світиться в її тигрячих очах.

— Так, мені подобається ця робота, ці люди і це життя. Я думаю, тобі все це теж повинно сподобатися.

— Мені подобаєшся ти,— всміхнувся я.

Лайза засміялася і, взявши мене під руку, повела показати приміщення.

— Фільм називатиметься «Панч паапі»,— повідомила вона.

— « П’ять поцілунків»,— переклав я.

— Ні, не папі, а паапі — «П’ять злодіїв». Ця гра слів задумана в назві навмисне — адже це романтична комедія. У головній жіночій ролі зайнята Кимі Каткар[129]. Вона приголомшлива. Не тільки найкраща танцівниця в світі, а і справжня красуня. А головну чоловічу роль виконує Чанкі Пандей[130]. Він теж хороший, але міг би бути ще кращим, якби не задирав носа так високо.

— До речі, про задерті носи. Мауриціо більше не дошкуляв вам?

— Ні, щез без сліду. Але я боюся за Уллу. Позаминулої ночі їй подзвонив Модена, вона зірвалася з місця, кудись помчала і досі не повернулася. Модена до цього декілька тижнів не з’являвся. Вона сказала, що подзвонить мені, але поки що дзвінка не було.

Я спохмурнів, але відразу ж нагнав недобрі думки.

— Улла знає, що робить,— пробурчав я.— Не звалюймо на себе її проблеми. Вона попросила мене допомогти їй, і я допоміг, тому що вона мені подобається. Але ця трійця, Улла-Модена-Мауриціо, з їхніми темними справами, мені вже в печінках сидить. Модена нічого не сказав про гроші?

— Не знаю. Може, і сказав.

— Хлопці на вулиці кажуть, що вони ще не знайшлися, як і сам Модена. Мауриціо скрізь шукає його. І не заспокоїться, поки не знайде. Улла теж хороша. Шістдесят тисяч баксів, звісно, не така вже надзвичайна сума, але людей вбивали і за набагато менші гроші. Якщо вони у Модени, йому слід було б триматися подалі від Улли, поки Мауриціо сидить у нього на хвості.

— Маєш рацію.

Очі у неї раптом затуманилися тривогою.

— Я турбуюся не стільки за Уллу, скільки за тебе,— сказав я м’яко.— Якщо Модена з’явиться на горизонті, тобі краще триматися ближче до Абдулли. Або до мене.

Вона поглянула на мене, міцно стиснувши губи, немов їй хотілося відповісти мені, але вона або не знала, що сказати, або вважала за краще промовчати.

— Розкажи мені, що ви знімаєте,— попросив я, бажаючи відійти подалі від холодної чорної колотнечі, якою стало життя Улли.— Що це за історія?

— Перед тобою нічний клуб — його кінематографічна версія. Герой краде великий діамант у багатого політика й іде сюди, щоб заховати його. В цей час тут якраз виступає зі своїм танцем героїня, Кимі, й герой закохується в неї. Коли в залі з’являється поліція, він ховає діамант у її перуку. А весь подальший сюжет — це намагання героя забрати діамант.