Розділ «Частина III»

— Привіт, Лайзо.

— А, Гілберт! — відгукнулася вона, піднявши темні окуляри на лоба.— Як справи в посольстві?

— Та як завжди,— розсміявся я,— то криза, то рятувальна акція. Ти така гарна, Лайзо!

Її світлі коси стали довші й густіші, обличчя повніше і рум’яніше, фігура зробилася струнка і зграбна. На ній був білий топ з коміром хомутиком, біла міні-спідниця і римські сандалі. Засмаглі руки і ноги лисніли золотавою барвою. Вона виглядала як нормальна й гарна дівчина. Вона й була гарною дівчиною, дуже гарною.

— Авжеж, я вилікувалася і стала чемною дівчинкою! — буркнула вона, дивлячись на мене з фальшивою усмішкою.— А зиск який? Ти приходиш в норму, а світ довкола дуріє. Без лайна не обійтися — чи з того, чи з того боку.

— Це не страшно,— розсміявся я.— Головне — бойовий дух.

Відтанувши, вона теж засміялася.

— Це твій друг?

— Так, Абдулла Тагері. Абдулло, це Лайза Картер.

— Гарнюній моцик! — зауважила Лайза.

— Ви не хотіли б покататися? — запитав він, зблиснувши білими зубами.

Вона подивилася на мене, я у відповідь підняв руки вгору, даючи на здогад, що вирішувати їй, і зліз із мотоцикла.

— Це моя зупинка,— сказав я; Лайза й Абдулла дивилися одне на одного.— Місце вільне. Можеш зайняти його.

— О’кей,— сказала вона.— Подивимося, що у нас вийде.

Вона задерла спідницю і вилізла на заднє сидіння. Ті поодинокі перехожі, що ще не витріщилися на неї, порозтуляли роти, приєднавшись до решти роззяв. Абдулла потиснув мені на прощання руку, він усміхався мов школяр. Мотор заревів, і вони влилися в потік транспорту.

— Гарна машинка,— сказав хтось позаду. Це був Джордж Близнюк.

— Ці «Енфілди» ненадійні,— сказав хтось поруч із сильним канадським акцентом. Джордж Скорпіон.

Вони жили на вулиці, ночували в під’їздах і здобували кошти для існування за рахунок туристів, яким збували важкі наркотики. Спосіб життя позначався на їхній зовнішності: вони були неголені, немиті, нечесані і нечупарні. І при цьому кмітливі, чесні й віддані один одному.

— Привіт, хлопці! Як життя?

— Непогано, синку,— відгукнувся Джордж Близнюк зі співучим ліверпульським акцентом.— Сьогодні о шостій зустрічаємося з клієнтом.