Розділ «Частина III»

— Не знаю. В одному з курортних містечок.

— Там повно курортних містечок.

— Так, але що я можу вдіяти? — заскиглила вона, зіщулившись від мого роздратованого тону.

— Ти сказала, що знаєш, де вона.

— У Гоа. Це я точно знаю. Вона написала мені з Мапузи. Лист прийшов тільки вчора, тож вона повинна бути десь неподалік.

Це мене частково задовольнило. Ми завантажили її лахи у таксі, і я дав водієві адресу Абдулли в Бріч-Кенді. Я уважно озирнувся, але не помітив, щоб хто-небудь стежив за нами. Автомобіль рушив; якусь хвилю я сидів мовчки.

— А чому вона виїхала?

— Не знаю.

— Вона повинна була щось сказати перед від’їздом. Вона не така вже й потайна.

Улла засміялася.

— Щодо від’їзду вона мені нічого не сказала. Але, якщо хочеш знати, особисто я думаю, що вона виїхала через тебе.

Моя любов до Карли змарніла від цього припущення, а пиха стрепенулася і почала чистити пір’їни.

— Повинна бути якась конкретна причина. Вона боялася чогось?

Улла знову засміялася.

— Карла ніколи нічого не боїться.

— Всі бояться.

— А чого боїшся ти, Ліне?

Я поволі обернувся до неї, намагаючись при слабкому світлі вуличних ліхтарів розгледіти в її обличчі натяк на зловтіху і визначити, чи був підтекст у її запитанні.

— Що сталося тої ночі, коли ти повинна була чекати мене біля «Леопольда» ? — запитав я замість відповіді.

— Я не змогла туди приїхати, мені перешкодили. Модена і Мауриціо в останню мить поміняли свої плани, і я повинна була залишитися з ними.