Розділ «Томмі»

Тепер їхні ярмарки під землею,

вони досі вбираються в кльоші та стрічки,

і пліснява взяла широкі рукави барвистих сорочок.

У тих вузьких кімнатах їхнє волосся ламке, але все ще

довге — сорок років не торкала його рука цирульника.

І старість не сріблила.

А як же щодо тих, які пішли у спомин

Стискаючи в руках значки: «ПЕКЛО? НАМ НЕ ТУДИ!»?

А той хлопчина, що його ховали з наліпкою

Маккарті на труні?

А дівчинка із зіркою на лобі, яка уже обсипалась,

напевно, з її тонкої, як пергамент, шкіри?

То були солдати любові, які ніколи не продавали страховку.

Модні придурки, які ніколи не вийдуть з моди.

І часом вночі я думаю про хіпі, які сплять під землею.

Як Томмі.

Тож випиймо за гівнюка.

Для Д. Ф.