Розділ «Частина III. У Білому місті»

Закуски:

Варена картопля а-ля ірландське село.

Інтернаціональний салат а-ля «Мідвей плезенс».

Холодні закуски:

Запечений «місіонер» по-дагомейському (західний берег Африки).

В’ялене м’ясо бізона а-ля індіанське селище.

Фарширований страус а-ля страусова ферма.

Верблюжі горби варені а-ля каїрські квартали.

Рагу з мавпи а-ля Гаґенбек.

Основні страви:

Фрикасе з північного оленя по-лапландському.

Смажені сніжки а-ля Льодяна залізниця.

Кристалізоване frappé від експозиції скла фірми «Ліббі».

Випічка:

Воловани а-ля аеростат.

Бутерброди асорті від Шкіряної експозиції.

А щодо десертів у програмі зазначалося: «Двадцять п’ять відсотків від усіх рецептів».

Бал скінчився о 4:40. Екзотичний люд побрів на «Мідвей». Гості посідали в екіпажі, дехто поснув, а хтось заспівав «Після балу» — шлягер того дня, — поки кучери везли їх додому порожніми передранковими вулицями, на яких цокіт копит на граніті відлунював у жвавому ритмі.

Цей бал та інші вигадки Френка Міллета надали виставці щасливішої, шаленої атмосфери. Удень виставка вбиралася в цнотливі білі одежі, а вночі — витанцьовувала босоніж і дудлила шампанське.

Відвідуваність зростала. У серпні середня кількість гостей на день становила 113 403, нарешті перевищивши необхідний стотисячний поріг. Але не набагато. А національна економіка дедалі погіршувалася і становище працівників ставало непевнішим.