— Мабуть, їм завжди щось сниться, — кажу я. — Цілісінький день. їм снимося ми. Але снимося з іншого боку: наш правий бік у дзеркалі стає лівим, а лівий — правим.
Ізабелла повертається до мене.
— Виходить, вони — наша обернена сторона?
Я замислююся. Хто знає насправді, що таке дзеркало?
— От бачиш, — каже Ізабелла. — А ти щойно запевняв, Що в них нічого немає. У них наша обернена сторона.
— Тільки поки ми стоїмо перед ними. Коли ж ми відходимо, її там уже немає.
— Звідки ти знаєш?
— Це видно. Коли відійти від дзеркала й поглянути на нього збоку, то зображення там уже немає.
— А якщо дзеркала тільки ховають зображення?
— Як вони можуть їх ховати? Вони ж усе віддзеркалюють! На те вони й дзеркала. Дзеркало нічого не може сховати.
Ізабелла замислено морщить чоло.
— Де ж тоді воно дівається?
— Що?
— Зображення! Обернена сторона! Стрибає назад у нас?
— Цього я не знаю.
— Не може ж воно пропасти!
— Воно й не пропадає.
— А де дівається? — допитується Ізабелла. — Залишається в дзеркалі?
— Ні. В дзеркалі його більше немає.
— Ні, ще є! Звідки ти знаєш? Ти ж його не бачиш?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Твори в двох томах » автора Еріх Марія Ремарк на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧОРНИЙ ОБЕЛІСК“ на сторінці 44. Приємного читання.