Розділ «ЧОРНИЙ ОБЕЛІСК»

— Ні,— кажу я. Все це мені таке саме огидне, як і його смердюча сигара.

— Отже, дійшло до цього, — смакуючи, веде він далі.— Звідси ненависть дочки, відраза, комплекс, пошуки рятунку в роздвоєнні особистості, саме в тому її різновиді, коли уникають будь-якої реальності й живуть у світі мрій. Згодом мати ще й одружується з приятелем дому, і це призводить до кризи — тепер ви розумієте?

— Ні.

— Але ж це так просто, — нетерпляче каже Верніке. — Важко було добратися до головної причини, а тепер… — Він потирає руки. — До того ж, на наше щастя, другий материн чоловік, колишній приятель дому, Ральф, чи Рудольф, чи якось так, тепер уже не стоїть на дорозі. Три місяці тому вони розлучилися, а ДЕа тижні тому він попав у автомобільну катастрофу й помер, отже, причину хвороби усунено, шлях вільний — тепер ви вже нарешті збагнули?

— Так, — кажу я, і мені хочеться заткнути пельку цьому радісному дослідникові ганчіркою, змоченою у хлороформі.

— От бачите! Тепер справа розв’язується. Мати, яка перестала бути суперницею, старанно підготована зустріч — я вже цілий тиждень улаштовую її,— і все йде якнайкраще. Ви ж бачили, що панна Терговен сьогодні ввечері знов була в каплиці…

— Ви вважаєте, що навернули її до віри? Ви, атеїст, а не Бодендік?

— Дурниці! — каже Верніке, трохи сердитий, що я такий тупак. — Не про це ж мова! Я маю на увазі те, що вона стає розкутіша, відвертіша, вільніша, — хіба ви не помітили цього, як були тут останнього разу?

— Помітив.

— От бачите! — Верніке знов потирає руки. — Після першого сильного шоку це був дуже втішний наслідок…

— А сам шок теж був наслідком вашого лікування?

— Він був одним із методів лікування.

— Вітаю, — кажу я і згадую сцену в Ізабеллиній кімнаті.

Верніке такий захоплений, що не помічає моєї іронії.

— Перша коротка зустріч з матір'ю і її поведінка, звичайно, звели все нанівець — але відтоді в мене з’явилася велика надія. Ви розумієте, що мені тепер не треба нічого, що б могло відвертати…

— Розумію. Не треба мене.

Уерніке киває головою.

— Я знав, що ви зрозумієте! У вас є щось від цікавості гауковця! Якийсь час ваша присутність була дуже корисна, але тепер… Що з вами? Вам гаряче?

— Це від сигари. Надто вона міцна.

— Навпаки! — заперечує невтомний науковець. — Ці бразильські сигари тільки здаються міцними, а насправді вони легші, ніж будь-які.