Розділ «ЧОРНИЙ ОБЕЛІСК»

— Ну от! А що ми тепер маємо?

— Безладдя, п’ять мільйонів безробітних, дуту економіку, до того ж ми переможений народ, — відповідаю я.

Генріх спантеличений. Він не думав, що я так легко погоджуся з ним.

— Ну от, — знов каже він. — Тепер ми сидимо в лайні, а тоді купались, як сир у маслі. Висновки з цього ви, мабуть, можете зробити й самі?

— Не впевнений. Які ж саме?

— З біса прості! Треба, щоб у нас знов був кайзер і солідний національний уряд!

— Стривайте! — кажу я. — Ви забули одне дуже важливе слово: «тому». А в ньому все лихо. Саме через нього сьогодні мільйони людей, схожих на вас, задерши хоботи, трублять таку нісенітницю. Коротке слово «тому».

— Що? — питає Генріх, нічого не розуміючи.

— «Тому»! — ще раз кажу я. — Вся справа в слові «тому»! Ми маємо п'ять мільйонів безробітних, інфляцію і нас переможено тому, що до того в нас був обожнюваний вами національний уряд! Тому, що той уряд, охоплений манією величності, розпочав війну! Тому, що він ту війну програв. Отож ми й сидимо тепер у лайні! Тому, що той уряд складався з ваших улюблених бовдурів і опудал у мундирах! І не повертати їх треба, щоб усе налагодилось, а, навпаки, пильнувати, щоб вони не повернулися, тому що вони знову втягнуть нас у війну і посадять у лайно. Ви й ваші однодумці кажете: колись було добре, а тепер погано, повернімо колишній уряд! А насправді нам тепер погано тому, що ми мали такий уряд, отже, його треба послати під три чорти! Зрозуміло? Вся справа в слові «тому»! А ваші однодумці радо забувають про це! Тому!

— Дурниці! — розлючено реве Генріх. — Ви комуніст!

Георг вибухає шаленим реготом.

— Для Генріха кожен, хто не належить до крайніх правих, — комуніст.

Генріх випинає груди, готуючись до відсічі. Зображення кайзера додало йому сили. Але тієї миті заходить Курт Бах.

— Пане Кролю, — звертається він до Генріха, — ангел має стояти з правого чи з лівого боку від напису: «Тут спочиває бляхар Кварц»?

— Що?

— Ангел на пам'ятнику для Кварца.

— Звичайно, з правого, — каже Георг. — Ангели завжди стоять з правого боку.

Генріх із національного пророка знову стає торговцем надмогильними пам’ятниками.

— Я йду з вами, — невдоволено каже він і кладе золоту монету на стіл.

Курт Бах бачить її і бере в руки.