Розділ «ЧОРНИЙ ОБЕЛІСК»

— Я закінчив цикл «Тигриця», — шепоче він. — Учора вночі. Тепер готую нову серію: «Багряна жінка». А може, назву її ще: «Апокаліптична з’ява». Потім перейду на вільні ритми. Це щось надзвичайне. На мене найшло натхнення.

— Гаразд, але що ж ти сподіваєшся взнати ще й тут?

— Усе, — відповідає Отто, сяючи з радощів. — Я завжди сподіваюся взнати все, краса тільки в тому і є, чого ще не знаєш. Між іншим, ти таки знайомий з дамою, що працює в цирку!

— Дами, з якими я знайомий, існують не для того, щоб із ними тренувалися такі новачки, як ти, — кажу я. — Ти, мабуть, справді-таки нічого ще не знаєш, наївний йолопе, а то не був би такий нахабний! Тому запам’ятай собі правило номер один: не зазіхай на чужих жінок — ти надто хирлявий для цього.

Отто кашляє.

— Овва! — каже він нарешті.— Міщанські забобони! Я ж маю на думці не заміжніх жінок.

— Я також, дурню. Для заміжніх жінок'правила не такі суворі. Звідки ти взяв, що ця дама з цирку? Я ж тобі вже казав, що вона лише продавала квитки в блошиному цирку.

— А Віллі розповів мені, що це неправда. Вона акробатка з цирку.

— Он як, Віллі! — Я дивлюся на руду голову, що, ніби гарбуз, пливе по морю танцюристів. — Слухай, Отто, — кажу я. — Це помилка. То дама Віллі працює в цирку. Ота,

що в блакитному капелюшку. І вона любить літературу. Ось де в тебе є шанси! Отже, сміливо вперед!

Бамбус недовірливо дивиться на мене.

— Я тобі правду кажу, недоумкуватий ідеалісте!

Різенфельд знов іде танцювати з Лізою.

— Що з нами діється, Георгу? — питаю я. — Он там твій колега намагається відбити в тебе даму, а тут у мене хочуть позичити Герду задля німецької поезії. Чи ми такі барани, чи наші дами такі принадні?

— І те, й те. До того ж жінка, що належить іншому, вп’ятеро принадніша за ту, яку маєш. Давній закон. Але в Лізи через кілька хвилин дуже заболить голова, вона вийде в гардероб по аспірин, а звідти пришле офіціанта сказати, щоб ми веселились без неї, бо вона змушена піти додому.

— Це для Різенфельда буде справжній удар. Він завтра нічого нам не продасть.

— Продасть іще більше. Тобі слід знати це. Саме тому й продасть. А де Герда?

— Її ангажемент починається аж за три дні. Отже, вона має бути в «Староміському дворі». Та боюся, що вона сидить у «Валгаллі» в Едуарда. Герда називає це «заощаджувати на вечері». Що я можу вдіяти! В неї такі бездоганні докази, що мені треба на тридцять років постарішати, щоб заперечити їй. Краще пильнуй за Лізою. Може, в неї не заболить голова, щоб допомогти нам у торгівлі.

Отто Бамбус знов нахиляється до мене. Його очі за скельцями окулярів вирячені, як у наляканого оселедця.

— Як ти гадаєш, «Манеж» — добра назва для віршів про цирк? З ілюстраціями Тулуз-Лотрека.