Розділ «Частина XV»

— А може, пограємо? — замуркотіла Карла.— Ну, хіба що ти вважаєш, що ці медикаменти притупили твою концентрацію.

— Ще не можу грати в карти, хоча й хотілося б. Я лежу в цьому поліетиленовому наметі вже кілька тижнів, розумієте, і лікарі не наважуються його забирати. Кажуть, що моя імунна система не працює. Гадаю, ці апарати лише для вистави. Вони підтримують моє життя за допомогою гумок і доброти. Мої органи здаються один по одному, як пасажири, що виходять з поїзда, знаєте?

— Тобі щось болить, Близнюче? — запитала Карла.

Він дуже повільно посміхнувся, а сонячне проміння розганяло тіні.

— Я здоровий, як огірочок,— заявив він.— Мене підсадили на крапельницю. І так ти знаєш, що вже помираєш, хіба ні? Коли всі найкращі наркотики раптом стають легальними, і ти можеш вживати скільки заманеться. Це позитив негативу, так би мовити.

— Я все одно не проти зіграти кілька партій,— усміхнулася Карла,— поки ми в позитиві.

— Як я вже казав, моя імунна система у стічній канаві. Саме тому тут цей тент. І ти можеш нашкодити мені. Кумедно, еге ж?

— Близнюк Джордж здається? — дражнила Карла.— Ну звісно, ти здатен пограти з нами в карти. Ми роздамо партію, а я триматиму карти для тебе, не дивлячись на них. Ти ж довіряєш мені, правда?

Карла ніколи не махлювала в жодній грі, і Близнюк це знав.

— Спочатку треба це узгодити з ними,— мовив Близнюк, киваючи на медсестер.— Вони тримають мене на короткому повідку.

— Починаймо,— відповіла Карла, підморгуючи жінкам.— А якщо вони хвилюватимуться, ми зупинимося. Де карти?

— У верхній шухляді комода, якраз біля вас.

Я висунув шухляду. Там була колода карт, дешевий годинник, невеличкий дзвіночок з браслета, бойова медаль, що могла дістатися від батька, хрестик на ланцюжку і зношений терплячими злиднями гаманець.

Карла підсунула ближче до ліжка три стільці. Я дав їй карти, і вона їх перетасувала, розкладаючи партію на вільному стільці. Вона тримала карти Близнюка біля поліетиленового щита.

Сестри роздивилися карти так само пильно, як і Близнюк.

— Ми називатимемо твої карти від одного до п’яти, зліва направо,— запропонувала Карла.— Якщо захочеш якусь замінити, то назви її номер. Коли матимеш партію, назви її за номером, і я все реорганізую, гаразд?

— Зрозумів,— погодився Близнюк.— Я лишаю все як є.

Одна з медсестер видала поклацала язиком. Близнюк обернувся до неї. Обидві жінки хитали головами. Близнюк відвернувся назад.

— Але, якщо подумати,— сказав він,— викинь першу і четверту і дай мені, будь ласка, дві карти, Карло.

Медсестри кивнули. Карла забрала непотрібні карти, вклала дві нові й показала йому. Це мали бути хороші карти, бо Близнюк і сестри зробили кам’яні обличчя.