— Пожежна тривога у Центральному карному суді, — прочитав він.
Бакстер відвела погляд і вибігла з кімнати, не сказавши ні слова. Чоловік за комп’ютером спантеличено глянув на свого наглядача.
— А мені продовжувати… чи ні? — ввічливо запитав він.
Бакстер бігла сходами нагору, але сповільнилася, коли досягла дверей офіса. Вона спокійно підійшла до столу Фінлі і присіла, щоб поговорити з ним наодинці.
— Я знаю, де Вульф, — прошепотіла вона.
— Чудово! — сказав Фінлі, дивуючись, що вони розмовляють про це пошепки.
— Він у Олд Бейлі. Вони обоє. Усе стає на свої місця.
— Чи не вважаєш, що варто сказати про це комусь, важливішому за мене?
— Ми обоє знаємо, що трапиться, якщо я комусь скажу. Вульф і Массе в одній будівлі разом. Вони відправлять туди всіх озброєних поліціянтів Лондона.
— Так і має бути, — сказав Фінлі, уже відчуваючи, до чого вона хилить.
— Гадаєш, Вульф дозволить комусь знову замкнути себе?
Фінлі зітхнув.
— Я думаю про те саме, — сказала Бакстер.
— Тож?
— Тож нам потрібно дістатися туди першими. Нам потрібно поговорити з ним.
Фінлі зітхнув навіть ще важче.
— Вибач, подруго, я цього не робитиму.
— Що?
— Емілі, я… Ти ж знаєш, я не хочу, аби щось трапилося з Натаном, але він зробив свій вибір. Мені потрібно думати про пенсію… та Меґґі. Я не можу цим ризикувати.
Бакстер виглядала ображеною.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Лялька» автора Даніель Коул на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чотири роки по тому…“ на сторінці 206. Приємного читання.
TextBook