Розділ «Чотири роки по тому…»

Вульф прийшов до офіса в жахливому настрої й відразу кинувся до столу Фінлі, де сидів його друг, згораючи від нетерпіння почути подробиці про побачення з Ешлі.

— Навіщо в біса ти це зробив? — випалив Вульф.

— Повтори?

— Сказав Бакстер про мою вечерю з Локлен.

— Я не хотів говорити, але вона знала, що я щось приховую.

— Тоді варто було щось вигадати!

— Мені слід зробити це зараз?

Вульф спостерігав за тим, як Фінлі, вічне джерело веселощів і позитиву у відділку, перетворюється на забіякуватого друзяку із Ґлазґо, яким був колись. Вульф витягнув руки з кишень на той випадок, якщо швидко доведеться реагувати, адже про лівий хук Фінлі ходили легенди.

— Це те, що зробив би друг, — сказав Вульф.

— Я друг і Емілі теж.

— Ще одна причина. Тепер ти зробив їй боляче.

— О, це я зробив їй боляче? Я? — Фінлі говорив дуже тихо, а це завжди було поганим знаком. — Я роками спостерігав за тим, як ти водиш за носа те дівчисько. Що б там між вами не було, це вже коштувало тобі шлюбу, а віз і нині там. А це означає, що або ти насправді хочеш її, але надто слабкий, щоб кинутися з головою у прірву, або ні, і тоді ти надто слабкий, щоб відштовхнути її. У будь-якому разі тобі залишилося лише чотири дні.

Вульфу забракло слів. Фінлі завжди і в усьому підтримував його.

— Тобі вести, я вмиваю руки, — сказав Фінлі, підводячись.

— Я поїду з тобою.

— Ні, не поїдеш.

— У нас о десятій нарада, — сказав Вульф.

— Прикриєш мене, — з гіркотою всміхнувся Фінлі.

Коли виходив, він різко поплескав Вульфа по спині.

О 9.05 Вульф проігнорував ще один дзвінок від доктора Престон-Гол і будь-якої миті очікував, що йому подзвонить заступник комісара. Фінлі зопалу пішов геть, і тепер він чув, як в іншому кінці офіса Бакстер кричить на когось.