Розділ «Чотири роки по тому…»

Лялька

Бакстер дотримувалася швидкого темпу й на її шкірі виднілися крапельки поту. Її роздратувало те, що довелося зняти навушники, щоб почути його.

— Ще маєш зайву зубну щітку? — запитав Вульф.

У них завжди була невисловлена домовленість, згідно з якою Бакстер зберігала набір необхідних засобів гігієни на той випадок, якщо Вульфу доведеться залишатися наглядати за нею. На якомусь етапі це стало звичною справою. За такої невинності, як це виглядало, не дивно, що Андреа так підозріливо ставилася до їхніх стосунків.

— Нижня шухляда у ванній, — коротко відповіла вона і знову одягла навушники.

Вульф відчув, що вона чекає сварки, проте вирішив не давати їй приводу. Із Бакстер завжди так. Їй було соромно за свою поведінку, і вона висловлювала це показовою ворожістю.

Чайник закипів, і Вульф підняв чашку, без слів запитуючи, чи захоче вона теж випити кави. Бакстер голосно фиркнула і знову витягла навушники.

— Що?

— Я питаю, чи хочеш ти кави?

— О, я ж не п’ю кави. І ти знаєш про це краще від інших. Я п’ю лише вино та кумедні на вигляд коктейлі.

— Це означає ні?

— Це так ти про мене думаєш, хіба ж не так? Бідолашна п’яничка, яка навіть не може подбати про себе.

Рішучість Вульфа ослабла.

— Я так не думаю, — сказав він. — Просто повертаючись до кави…

— Мені не потрібно, щоб ти непокоївся так, знаєш? А тепер можеш прибрати цей щасливий благородний та зверхній вигляд. Зроби мені послугу: наступного разу не переймайся.

Чим більше вона говорила, тим більше збивалося її дихання.

— Хотів би я не перейматися цього разу! — закричав він. — Мені слід було кинути тебе повзати на підлозі в тому туалеті, замість того щоб псувати собі вечерю.

— О так, твоя вечеря з Ешлі Локлен. Як мило. У мене гарне передчуття стосовно цих стосунків. Гадаю все вигорить, хоча б на той час, поки когось із вас жорстоко не вб’ють упродовж наступних чотирьох днів!

— Я йду на роботу, — сказав Вульф, прямуючи до дверей. — До речі, будь ласка.

— Я не знаю, чому ти робиш це сам, — закричала до нього Бакстер. — Це ніби називати одну корову стадом.

Вхідні двері грюкнули, й від цього картина нью-йоркського пейзажу зісковзнула зі стіни. Бакстер переповнював адреналін, тому вона збільшила швидкість на тренажері, знову одягла навушники і зробила гучніше.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Лялька» автора Даніель Коул на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чотири роки по тому…“ на сторінці 149. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи