TextBook — Я завжди можу сказати, коли ти брешеш, старий дурню, — промовила Бакстер.
Вона зіткнулася з Фінлі на кухні й по-буденному запитала про Вульфа. Після того, як він не відповів уперше, вона п’ять хвилин мучила його допитом. Він починав ламатися, й вона це знала.
— Йому недобре.
— Головний біль?
— Ага.
— Але ж перед цим ти казав, що у нього болів шлунок.
— Я те й мав на увазі: шлунок.
— Зачекай-но, ні. Ти сказав: головний біль.
Вона майже насолоджувалася, піддаючи свого друга тортурам.
— Гаразд. Ти перемогла. Він поїхав до Ешлі Локлен.
— Сіммонс сказав, вони посварилися.
— Вони помирилися.
— То чому не поїхав ти?
Фінлі не знав, що й відповісти, однак розумів, що Бакстер його не відпустить.
— Мене не запрошували.
— Запрошували?
— На вечерю.
— Вечерю?
Раптом веселий настрій Бакстер згас, і вона затихла. Фінлі не був упевнений, що варто сказати далі, тож зайнявся приготуванням кави. Коли він озирнувся, щоб запропонувати і їй, Бакстер уже пішла.
Розділ 26
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Лялька» автора Даніель Коул на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чотири роки по тому…“ на сторінці 144. Приємного читання.