Розділ «Чотири роки по тому…»

— Яка написала на мене скаргу?

— Еге ж. Вона зателефонувала другові, який зателефонував другу, який знає тебе.

— Я здивований, що ти хочеш повечеряти, — сказав Вульф.

Фінлі знову здивовано глянув на нього.

— Що ж, бачить Бог, що ми обоє погано поснідали, — засміялася вона.

— Я хотів сказати і вважаю, що заборгував тобі вибачення.

— Я не прийму їх, якщо затримаєшся. О сьомій?

— У тебе, припускаю?

— Боюся, що так. Вони дізналися, що ти мене покинув.

— Я гарно помиюся перед цим.

Фінлі не потурбувався навіть відреагувати на це.

— Тоді добре. До зустрічі, Вульфе.

Вона поклала слухавку ще до того, як він зміг відповісти. Вульф зупинився.

— Виходить, мені тебе прикривати? — запитав Фінлі.

— Мені треба декуди з’їздити.

— Скористайся отим непоганим лосьйоном після гоління, який ми подарували тобі на день народження, а ще не одягай ту жахливу блакитну сорочку, яку ти завжди одягаєш.

— Мені вона подобається.

— У ній ти схожий на вагітного. Слова Меґґі, не мої.

— Щось іще?

— Розважся, — з посмішкою сказав Фінлі.