Дочка часу

- Який приз?

- За відповідь.

- Та ні, просто цікаво, що ви знаєте про Річарда III.

- Він убив багато людей.

- Багато? Я думав, всього двох племінників.

- Ні, ні. Я не дуже-то сильний в історії, але це я знаю точно: він убив брата, кузена, бідного старого короля і ще двох племінників. Так би мовити, вбивав чохом.

- А якби я вам довів, - помовчавши секунду, запитав Грант, - що він не убив жодну людину, що б ви мені відповіли?

- Я відповів би : думайте як хочете. Є ж люди, які думають, що земля пласка, що кінець світу настане в двохтисячному році або що він вже почався п'ять тисяч років тому. Ви ще і не те можете почути в неділю біля Тріумфальної арки.

- Так ви мені не вірите?

- Чому? Вірю. І не вірю. Та не слухайте ви мене, краще підшукайте кого більш освіченого. Сходіть до Тріумфальної арки. Там обов'язково кого-небудь знайдете. Може, навіть станете на чолі нового руху.

Він жартівливо помахав рукою і, щось бурмочучи собі під ніс, зник за дверима.

"Боже мій, - подумав Грант, - ще трохи, і я не знаю, що буде. Можливо, мені і справді відправитися до Тріумфальної арки, встати там на ящик з-під мила і".

Розгорнувши послання від Каррадина, Грант прочитав: "Ви хотіли знати, хто із спадкоємців пережив Річарда, звичайно, окрім племінників, а я забув попросити вас зробити для мене список людей, що цікавлять вас. Мені здається, це важливо".

Нехай навіть весь світ відвернеться від нього, з ним поруч юна Америка.

Грант відклав убік "Історію Річарда" Мора з її дикими звинуваченнями і гідними недільних газет описами історичних сцен і узяв підручник історії для студентів, щоб точніше визначити можливих суперників Річарда III. Проте, коли він ще тримав в руках книгу Мора - Мортона, йому прийшла в голову нова думка.

Він згадав опис істерики, яку Річард закотив в Тауері, і люте звинувачення Джейн Шор, що нібито зачарувала йому руку.

Грант був буквально приголомшений несподівано усвідомленою ним різницею між безглуздою, відразливою поведінкою Річарда і спокійним, доброзичливим тоном листа.

"Допоможи ж мені, - подумки звернувся він до Бога. - Якщо доведеться вибирати між людиною, відтвореною Мором, і людиною, що написала лист, я виберу другу, що б мені не довелося дізнатися про них обох".

Згадавши про Мортона, Грант вирішив спочатку дізнатися усе, що можливо, про нього, а потім вже зайнятися списком спадкоємців з роду Йорків. Схоже, що, будучи гостем Букінгема, Мортон став організатором спільного виступу Вудвіллів - Ланкастерів (коли Генріх Тюдор повинен був вести кораблі з військом з Франції, а Дорсет з іншими Вудвіллами і невдоволеними підданими Річарда зустріти його). А потім він зник, сховався спочатку в Ілі, в мисливському замку, а потім на континенті, і повернувся лише після остаточного панування Генріха, щоб осісти в Кентербері з кардинальською шапочкою на голові і заслужити на безсмертя завдяки вислову "вилка Мортона". От і все, мабуть, про нього і про його хазяїна Генріха VII.

Залишок вечора Грант провів, риючись в підручниках у пошуках спадкоємців.