Коли час лише починався

не полюбить - тепер я точно знаю. Вона навіть не погляне на мене зайвий раз без особливої

потреби, двох слів мені не скаже, хіба що це надзвичайно потрібно. Отже якщо навіть я

вирішу, що досить обожнювати її здалека, зберуся з силами і зізнаюся їй в почуттях, вона,

ймовірно, тільки розсердиться і прожене мене геть.

- Ну, не зовсім же вона божевільна, містере Карпентер! - обурилася Марсі.- Не може

цього бути. Як їй не соромно? - Ні, Марсі, ти нічого не розумієш. Хіба може такій красуні

сподобатися нікому непотрібний пройдисвіт на зразок мене? - Нічого собі пройдисвіт, і до

того ж нікому непотрібний! Знаєте, містере Карпентер, по-моєму, ви просто не знаєтеся на

жінках. Та якщо ви скажете їй, що її кохаєта, вона кинеться вам на шию ось побачите!

- Ти романтик, Марсі. У справжньому житті так не буває. Він встав. - Ну гаразд,

панночко, не знаю, як ви, а я втомився. Закінчимо на цьому?

- Якщо хочете, містере Карпентер. Вона вже спала, коли він нагнувся, щоб укрити її

ковдрою. Якийсь час він стояв, дивлячись на неї. Вона обернулася набік, і відсвіт полум’я

впав на коротко підстрижене яскраво-жовте волосся у неї на шиї, забарвивши його в

золотаво-червоний колір.

Йому згадалися весняні поля, усіяні жовтцями, і тепле чисте сонце, що сповіщає про те,

що настав росяний ранок... Поглянувши, чи добре влаштований Скіп, він підійшов

до виходу з печери і виглянув назовні. Як тільки тиранозавр віддалився, зі своїх укриттів

повилазили більш дрібні істоти, що ховалися. Карпентер розгледів химерні контури

декількох орнитоподів; біля пальмового гаю він помітив нерухомого анкілозавра; він чув, як