Коли час лише починався

помічниця поклала і цей делікатес в хвостовий відсік Сема серед інших запасів?

Малоймовірно, але він все ж таки вирішив подивитися - і, до своєї великої радості, виявив

цілу коробку. Він знову влаштував невеличке дійство, за яким діти стежили, роззявивши

роти. Коли перші каштани підрум'янилися до золотисто- коричневого кольору, у Скіпа очі

ледь не вискочили з орбіт. А Марсі просто стояла і дивилася на Карпентера так, мов він

тільки що сказав: "Хай буде світло!", і настав перший в світі день. Сміючись, він вийняв

каштани з вогню і роздав дітям. - Скіпе! - обурено сказала Марсі, коли той засунув всю свою

порцію в рот і проковтнув єдиним махом.- Як ти поводишся? Сама вона їла зі всією

можливою витонченістю, вихованою правилами хорошого тону. Коли з каштанами було

покінчено, Карпентер вийшов з печери і приніс три великі оберемки лаврових і кизилових

гілок для підстилки. Він показав дітям, як розстелити їх на підлозі печери і як покрити їх

ковдрами, які він дістав з хвостового відсіку Сема. Скіпу подальших запрошень не було

потрібно: після бурхливої діяльності і ситної вечері він повалився на ковдру, ледве

встигнувши її розстелити. Карпентер дістав ще три ковдри, накрив однією з них Скіпа і

обернувся до Марсі. - Ти теж виглядаєш втомленою, крихітко. - Ні, нітрохи, містере

Карпентер. Ні крапельки. Я ж на два роки старше за Скіпа. Він ще маленький.

Дві ковдри, що залишилися, він згорнув в якусь подобу подушок і прилаштував їх біля

вогню. На одну всівся сам, на іншу сіла Марсі. Весь вечір з-за меж захисного екрану раз у раз

доносилися ревіння, ричання і бурчання; тепер їх змінили ще страшніші звуки - здавалося,

поруч гуркотить велетенська асфальтодробилка. На стінах печери відчайдушно затанцювали