Розділ VI

В другій постаті неможливо було розпізнати, чоловік це чи жінка. Сірий захисний одяг закривав її з п'ят до шиї, на голові був протигаз. Світлі очі за великими скельцями виражали неспокій, страх. Від рота тягнувся еластичний шланг до кисневого балончика, підвішеного з лівого боку. Постать стояла біля самої шиби, вхопившись руками за грати.

Кракмеєр стояв заціпеніло, інші також затамували подих. Хто досі снував лише здогади, тепер точно знав, що повинно статися. Над жертвами, ніби меч ката, нависло це слово. Незвичайно довге слово. Це чаклунське заклинання наганяло смертельного страху. Доктор Шрабер кілька разів вимовив його. Що вже Кракмеєр мав добру пам'ять, але й він мусив добре напружити її, щоб убити в голову довжелезний порядок складів. Те слово — ціаніддиметиламідофосфорний ефір — було ключем від габуну.

Доктор Шрабер допитливо оглянув присутніх. Йому здалося, що гостям не подобається експеримент. Навіть Фаріан виглядав, наче його занудило. Доктор зібрався все достоту пояснити, але полковник Кнауер випередив його.

— Це занадто, пане докторе. Я проти того, щоб ви інформували нас таким сумнівним способом. Дозвольте розпрощатися.

Слова уповноваженого міністерства авіації рейху розрядили напружену атмосферу. Декотрі підтримали Кнауера. Кракмеєр також, хоч відкрито не висловив цього. Він твердо вирішив, що не залишиться тут сам.

— Дозвольте, панове! Пане полковнику! — Голос доктора зупинив офіцера.— Ваша вразливість, щиро кажучи, мені цілком незрозуміла. За кого ви вважаєте мене і моїх співробітників? Якщо з етичних міркувань ви проти вбивств, проти цього досліду, то ви повинні також бути взагалі проти виготовлення і застосування такої зброї масового винищення, як табун. Хіба не так?

Ніхто йому не відповів.

— Отож. Крім того, в даному разі йдеться про малоцінне життя піддослідних, а саме про невиліковних божевільних неарійської крові. На проведення досліду є згода вищих імперських інстанцій, хоч на цьому, гадаю, зайве наголошувати. Тож, прошу, подумайте ліпше над тим, що табун кладе нам до рук зброю, проти якої безсилий навіть наймогутніший противник.

Мовчанка.

— Доктор Шрабер має рацію,— спокійно, але рішуче сказав Фаріан.— Я поділяю ваші почуття. Ми ж, зрештою, люди не нижчого сорту. І все-таки кожен з нас повинен ясно усвідомлювати, що будь-який аспект гуманності буде другорядним, коли йтиметься про життєві інтереси нашого народу. В даному разі справа стоїть саме так. Я певен, що серед нас не знайдеться жодного, хто б з антинаціональних мотивів відхилив цей експеримент.

Полковник Кнауер повернувся від дверей на своє місце.

Доктор Шрабер натиснув на маленьку червону кнопку біля шиби. Десь задзеленчав дзвінок.

— Щодо захисного одягу. Це найостанніший англійський зразок. Кращих нині немає у світі,— пояснив доктор.

Присутні не надали цим словам особливого значення. Усі, мов заворожені, втупились у дослідницьку камеру. Фаріан став поруч з кримінальним радником.

Піддослідні не помітили, як із дірки в стелі впала на підлогу й розбилася скляна кулька завбільшки з вишню. Знявся сірий димок. Одначе жертви не виявляли ніякої реакції. Стрижений так і сидів за столом, байдужий до всього, людина в захисному одязі стискала пальцями грати й переводила очі з одного спостерігача на другого.

— Ми вжили зараз сорок міліграмів табуну на один кубічний метр. Іде двадцята секунда. Зіниці у них зменшуються, як ви самі бачите... Зараз почнуться головні болі.

Доктор утратив свій спокійний діловий тон. Зачаровано стежив він за тим, що відбувалося в дослідній камері.

Людина за столом ворухнулась, бездумними очима обвела приміщення, враз підняла вгору руки й загамселила ними по стриженій голові. До спостерігачів долинув з-за скляної перегородки приглушений несамовитий крик.

У Кракмеєра нервово сіпнулись губи. Нерухома постать біля грат повернулася до виснаженого чоловіка, що силкувався встати, але упав додолу і бився в конвульсіях.

— Тридцять п'ять секунд! — сповістив Шрабер. Його очі заблищали гарячковим блиском.— У незахищеного об'єкта почалися м'язові спазми. Наступає параліч... Зверніть увагу на захищений об'єкт.