Розділ «Частина шоста»

— Гей? Хтось мене чує? Хто-небудь?

Тут її погляд впав на ще один перемикач — з положеннями «Передача» і «Прийом». Зараз стояло на «Передача». Логічно, що якщо вона хоче когось почути, то треба перемкнути на «Прийом».

— Якщо хтось мене чує, будь ласка, відповідайте, — Люсі клацнула перемикачем.

Нічого.

А за мить чоловічий голос:

— Штормовий острів, ми вас чуємо, кажіть.

Голос був молодий і сильний. Здавалося, його впевненість здатна повернути спокій в це життя.

— Штормовий острів, ми всю ніч намагаємося вийти з вами на зв'язок. Чому, в біса, ви не відповідали?

Люсі знову клацнула перемикачем, але замість слів вийшли тільки ридання.

36

У Персіваля Ґодлімана від надлишку цигарок і браку сну без упину боліла голова. Він спробував упоратися з довгою неспокійною ніччю за допомогою віскі, й це було помилкою. Тепер усе навколо тільки посилювало втому: погода, стіни кабінету, робота, війна. Уперше з тих пір, як він почав ловити шпигунів, він засумував за своїми бібліотеками, рукописами та середньовічною латиною.

У кабінет зайшов полковник Террі з двома чашками чаю на таці.

— Ніхто навіть не лягав, — повідомив він радісно. — Візьми ось бублика, — полковник простяг тарілку.

Ґодліман відмовився і взяв лише чашку з чаєм. Гарячий напій трохи його збадьорив.

— Мені щойно дзвонив чоловік із товстою сигарою, — повідомив Террі. — Він теж не спить, чекає разом із нами.

— Він-то якраз міг би й спати, — гірко мовив Ґодліман.

— Він теж хвилюється.

Задзвонив телефон.

— Ґодліман слухає.

— Із Королівського корпусу спостереження просять із вами з'єднати, сер.