Розділ «Частина шоста»

— З'єднуйте.

Почувся інший молодий голос.

— Сер, я з Королівського корпусу спостереження.

— Слухаю вас.

— Ви містер Ґодліман?

— Так, — Боже, ну чому військові постійно тягнуть час?

— Ми нарешті зв'язалися зі Штормовим островом, сер.

— Господи, ну нарешті!

— Але на зв'язок вийшов не наш спостерігач, сер. Вийшла жінка.

— І що ж вона каже?

— Нічого, сер.

— У якому сенсі нічого? — Ґодліман ледь поборов у собі хвилю гнівної нетерплячості.

— Ну, вона плаче, сер.

— О... А ви б могли якось мене з нею з'єднати?

— Думаю, так. Почекайте, — почулося тихе гудіння та якесь клацання. А далі — жіночий плач.

— Міс, ви мене чуєте?

Плач не вщухав. Знову почувся голос хлопця:

— Сер, вона не зможе вас почути, аж поки не перейде в режим прийому. О, перейшла. Тепер можете говорити.

— Міс, доброго ранку. Послухайте мене, будь ласка. А коли я закінчу говорити, я скажу «прийом» — тоді ви можете перейти в режим передачі та відповісти мені. Ви мене розумієте? Прийом.

— О, дякувати Богу, хоч одна нормальна людина! — почувся її голос. — Так, я вас розумію. Прийом.