Розділ «Схильності»

«Не смій, — застеріг Кевін. — А то я всім розповім твою таємницю».

Та на обличчі Розбишаки не проступило нічогісінько. Її рука піднялася просто вперед від плеча, як у маріонетки або в зомбі. Вона піднесла скальпель до шкіри, що відкрилася між ґудзиками Мінді.

І тоді Кевін сказав, він сказав єдине, що йому спало на думку. Він сказав, неначе оголошував якийсь список радше, ніж складав зв’язне речення. Він сказав: «Ти… не така… як ми».

Кевін не мав наміру ні кривдити, ні дорікати. Ба більше, він навіть не був упевнений, що саме мав на увазі, але він оголосив це як істину, що не потребує доказів. Ніби зайве нагадав про те, що попри все Розбишака й досі може бути героїнею цієї історії.