Розділ «Палій»

— Алло?

Можливі відбитки пальців, які не знищила пилюка, напевне замазано кров’ю.

— Містере Сяйво? — запитав абонент на зв’язку.

Цей голос він знав з телевізора. Дівочий голос, причепурений якимсь британським акцентом. Чисто тобі з Кінгс-ровд[160]. На пам’ять навернулися вкорочений топік і життєрадісна, вся в ластовинні дівчина, що під час весняних канікул веде пряму трансляцію з якоїсь місцини в «Узбережжі Джерсі»[161].

Це була остання особа, якій варто було дізнатися про тутешній код «Кучерява М’ята». На жаль, він мусив обірвати зв’язок.

Останнє, що йому було потрібне, — це, щоб якась підмальована кицька-подкастерка унюхала новину про заблукалого в ницій місцині студента коледжу з розваленим черепом[162].

У цей момент він потребував косяка і якоїсь хорошої засмаглої дев’ятнадцятирічної давалки. Отамечки, у Таборі Зомбі, одна зомбі-чірлідерка в короткій плісованій спідничці, під якою вона не носила більше нічого, скинула перед цим на нього грайливим оком. Здебільшого до другої дня він уже мав хороший перепихон. Пуцьку з тих зомбі. Пуцьку з гобітів. Дівчата, які увінчували його шовковими квітами і всівали йому бороду блискітками, всі вони мали серйозні проблеми з батьками. Боронь Боже, щоб його донька виросла й зв’язалася з якимсь вульгарним череватим хижаком середнього віку.

Ці три тижні єдиний період у році, коли він отримує бодай якусь повагу. Єдиний час, коли він почувається повноцінною людиною. Тут він особистість, яка має певну вагу. Він не збирався дозволити якійсь журналісточці спаплюжити єдину в його житті приємну річ.

Сонячне Дитя нахилився нижче, щоб роздивитися зблизька.

— Я б вам сказав, що ця зірчаста штукенція, ось вона і є ймовірною причиною смерті.

Він поважно кивнув і схрестив тоненькі руки на голих грудях, немов весь такий з себе лікар-консультант.

Наразі умови для посмертного огляду не були ідеальними. Дедалі гучніше лунав музичний передзвін висячих рурок, вказуючи на те, що пустельний вітер набирає силу. Пилова буря приховає сліди вбивці так само ефективно, як той лондонський туман, що зветься гороховим супом, колись був маскував Джека-Патрача. Завше залишаючись Невіруючим Фомою, Сяйво спитав:

— З чого ти такий впевнений?

Сонячне Дитя потягнувся рукою донизу почухати собі промежину:

— Я медик.

Веселкове Сяйво засумнівався, що він ясно дочув сказане.

— Маю на увазі, — уточнив Сонячне Дитя, нюхаючи свої пальці, — що поза цією місциною я медик. Зараз я навчаюся на медичному факультеті в «Ратґерзі»[163].

Неоново-рожева дитяча соска звисала на шнурку з його шиї. За кілька років там висітиме стетоскоп.

Веселкове Сяйво відкинув цю заяву глузливим пирханням. Він не збирався поступатися авторитетом якомусь Дуґі Хавсеру, що виростив собі лише перший врожай лобкового волосся[164].

— Якщо ти такий розумний, то, може, розкажеш мені, яким чином це трапилося?