Суничне Тістечко мала поголену голову. Напрочуд кебетливий захід. Минулий рік випав показово щедрим на воші, тож цього року вона всім казала, що не збирається витрачати найкращу частину літа на длубання нігтями у себе в сирому, роздертому до крові скальпі. На ній була блискуча, зроблена з довгих прядив кольору жувальної гумки перука. Вона помотала головою:
— Ні.
Промовляючи наступні слова, Сяйво обводив кожного значущим поглядом:
— Якщо ми повідомимо офіс шерифа, вони нас закриють.
Він почекав, поки ці слова дійдуть. Єдиним звуком залишалося дзижчання мух.
— І тоді більше ніколи не буде арт-фестивалю «Плая-Рок»[137], тут ні. — Він по-ідіотськи усміхнувся. — Якщо ви, звісно, не бажаєте проводити ваші наступні відпустки у «Дісней-Ворлді»… — глибокодумно кивнув він, — …ми спробуємо впоратися з цим самотужки.
Пекучі пориви вітру доносили звуки музики транс… гіп-гоп… драм-енд-бейс. Веселкове Сяйво мусив думати швидко. Вже поступово прокидалися фестивальники.
— Ти, — посмиком голови показав він на Тінка. — Ти пошириш по всіх локаціях текст з безапеляційним повідомленням, що в Остудному Наметі в нас нагальний Код Короста.
Ніщо — ні повідомлення про скорпіонів, ні про гримучих змій — не обезлюднювало будь-який намет швидше за чутки про зараженість блощицями. Щойно піде поголоска, ніхто не ризикне ошиватися поблизу Остудного Намету.
— Віднесіть туди тіло, негайно. Мені знадобиться жорсткий пензель і тисяч з десять вологих серветок.
У таборі Секс-Відьом він розшукав голову служби Реєстрації Учасників. Саме в неї зберігалися облікові документи, ті форми, які мусили заповнювати люди. Відмови від юридичних претензій. Секс-Відьми були заклопотані зведенням велетенської постаті Сандри Бернгард[138]. Вони збудували її заздалегідь секціями, руки і ноги в таких місцинах, як Мемфіс і Браунсвіл[139], згідно з інженерними кресленнями, які знайшли в Інтернеті. Наразі йшлося про складне завдання — правильно її зібрати.
Отже, реєстраторка, її ім’я було Дзвінка[140]. Веселкове Сяйво був готовий з нею дечим обмінятися за інформацію.
Дівчина з Болотяного Табору, та, що знайшла тіло, казала, що жертву звуть Скубі-Ду, але вона не знала, звідки він приїхав[141]. Вона показала його спальний мішок. У ньому не малося нічого, окрім бліх та примірника «Бійцівського клубу» у паперовій обкладинці[142].
Веселкове Сяйво порився у себе в пупі, аж поки не знайшов трохи пейотлю та трохи «токвілону»[143]. Дівчина проковтнула все без вагань, і він переконав її, що цей парубок, Скубі-Ду, не мертвий, він просто передозував. Вона виявилася швидкою у сприйнятті історії про те, що невеличка доза «наркану» повернула всю цю справу назад на шлях доброчесної праведності[144]. За допомоги колискової та печива з гашишем Суничне Тістечко вклала її спати.
У наметі Секс-Відьом Дзвінка прикрила ківшиком долоні собі носа і рота.
— У тебе голова смердить, наче коробка з котячим туалетом.
Нічого на ній не впадало в око, крім скептично здійнятих брів та плівки кокосової олії, через що волосся скидалося на фальшиву текстуру деревини, намальовану фарбою в неї між ніг.
Веселкове Сяйво зробив пропозицію:
— Тобі потрібні кондоми? Я можу дати тобі кілька, в обмін за можливість зазирнути до документації.
— У тебе є «ріталін»?[145] — відгукнулась вона з контрзапитанням.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Створи щось. Історії, які неможливо (не) прочитати» автора Чак Поланік на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Палій“ на сторінці 4. Приємного читання.