Розділ «Адальберт Штіфтер Вітіко»

Вітіко звернувся тепер до людей, що стояли коло будинку:

— Серед вас є господар заїзду?

— Авжеж, — відповів один голос.

— Тож, прошу, підійдіть до нашого столу, — попросив Вітіко.

Господар пішов до столу.

— Дайте мені відповідь на кілька запитань про цього чоловіка, що стоїть отут зв’язаний перед нами, — сказав Вітіко.

— Якщо я зможу відповісти, — відповів господар.

— Цей чоловік сьогодні вже був тут? — запитав Вітіко.

— Він їв тут уранці сир, — повідомив господар.

— Їв сам? — запитав Вітіко.

— Ні, з ним був ще один чоловік, — відповів господар.

— Той другий чоловік мав сиву бороду? — запитав Вітіко.

— Так, він справді мав сиву бороду, — відповів господар.

— А ці двоє часто ходять разом? — допитувався Вітіко.

— Як трапляється, — відповів господар, — але я вже частенько їх бачив.

— А вони вже довго крутяться в цій місцевості? — запитав Вітіко.

— Колись вони були воїнами покійного герцога Генріха, — відповів господар. — Певне, живуть десь поблизу від Пассау, і їх багато разів бачили в нас то тут, то там.

— А чи ходили вони й за ліс? — поцікавився Вітіко.

— Важко сказати, бо там не дуже є де заробити, — стенув плечима господар.

— А чи вони цього літа не були відсутні довгий час? — запитав Вітіко.