Розділ «Адальберт Штіфтер Вітіко»

— Думаю, ні, — відказав господар, — останнім часом їх часто можна було побачити на нашій вулиці.

— Отже, й останні два тижні? — уточнив Вітіко.

— Авжеж, — відповів господар.

— А чоловік за тим столом крамар? — запитав Вітіко.

— Так, — кивнув господар.

— То зробіть мені послугу й запросіть його до нашого столу, — попросив Вітіко.

Господар пішов до крамаря і разом із ним повернувся до Вітіко.

— Тож ви крамар, — мовив Вітіко.

— Так, — відповів крамар.

— Ви, звичайно, подорожуєте в багато різних місць? — запитав Вітіко.

— Що ж, як заведено.

— Дайте мені відповідь на одне запитання про цього чоловіка, — попросив Вітіко.

— Якщо знатиму відповідь, то й скажу, — всміхнувся чоловік.

— Скажіть, ви часто бачили його з другим чоловікам, який має сиву бороду? — запитав Вітіко.

— Так, дуже часто, — відповів крамар.

— Якщо ви їздите по навколишніх краях, то чи не бачили ви часом цього чоловіка й десь далі, чи не бачили ви його цього літа по той бік лісу? — запитав Вітіко.

— З весни аж дотепер їх тримав у в’язниці граф фон Формах, — повідомив крамар.

— Ви це точно знаєте? — нахилив голову Вітіко.

— Звичайно, бо я цьому чоловікові мав принести білизну від його матері, — пояснював крамар, — і я приніс її йому у в’язницю, де й той другий сидів.

— А ви знаєте їх ближче? — запитав Вітіко.