— Там, над озером, ви не сприяли відвертості.
— Але ж відразу перерахував усі свої титули й функції.
— І це, власне, змушувало мене бути...
— ...обережною?
— Точніше — маломовною.
— Хто ж тут кого випробовує?
— Формально, ви мене. Певного часу висловите про мене свою думку.
— А насправді?
— А насправді, то люди взаємно випробовують одне одного.
— Горда ти... ви.
— Залишимось при традиційній формі.
— Я бажав би більшої довіри. Розумієш... розумієте, тут в усьому я для вас і керівник, і начальник.
— Отож вже не я, а ви починаєте обдумувати скаргу.
Стукіт за стіною вщух. Відчиняються двері з суміжної кімнати, і на порозі з’являється Павлинка. На простягнутих долонях, прикритих лляним рушником, вона тримає буханець хліба. Обік неї тиснеться Семен з блюдечком солі. З-за Павлинки, поблискуючи темними, як у білочки, цікавими очима, виглядає Елька. Павлинка рухом голови запрошує Агнешку підійти. Але ту випереджає Балч, підносить до рота пучку солі, кривиться, спльовує:
— Дідько з ним!
— Вітаємо вас, пані, на новому порозі,— промовляє врочисто Павлинка.— Нехай вам буде добре у нас і з нами.
— Досить урочистостей,— нетерпеливиться Балч.— Діти, ану звідси! Ходімо, залишимо пані вчительку саму, нехай собі влаштовується.
5. Подвір’я
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вчителька, дочка Колумба» автора Мах Вільгельм на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „4. Привітання“ на сторінці 10. Приємного читання.