TextBook — Льодо, вилазь! Подуріли всі сьогодні з своїм хованням.
І на мить зникає в пітьмі сушарні. Незабаром виводить звідти, підштовхуючи, товстеньку, із сяк-так пофарбованим волоссям блондинку, вдягнену в претензійне яскраве кімоно з чорно-рожевим візерунком зигзагів та спіралей.
— Шпигуєш! — чує Агнешка лютий шепіт Балча. І її, теж гнівну, різку, як удар леза, відповідь:
— Брелун!
Проте обличчя тієї в кімоно відразу набирає кисло-солодкого виразу. Пані сунеться до Агнешки з простягнутою рукою. В лівій тримає повну миску чорних поморщених сливок. Покрикує якось протяжно:
— Знаю! Чекаю! Власне, син розповідав... Не може нахвалитися!.. А це беру сливок на компот... син щось недужий... Беру їх, аж дивлюся — веде до нас наш війт гостю. Моє прізвище Пживлоцька, магістр Пживлоцька, вдова капітана. Пане Зенон, чи можу я...
— Не прикидайся дурненькою, Льодо,— перебиває Балч і передражнює її: — пане Балч, пане... Для чого все це удавати? І так кожний довідається...— А потім до Агнешки: — Гляньте на неї, будь ласка: отака вона. Соромиться, що я став селюком.
— Пане Зенон,— іронізує жінка, вимушено всміхаючись,— які жарти? Ви теж людина освічена, з становищем...
Балч чвиркає слиною, махає рукою й швидко йде вперед.
Пживлоцька воліє не помічати грубість. Схилившись, піддобрюється до Флокса, лащить його, по-дитячому шепелявить, нашіптуючи щось пестливе. Діждавшись, поки Балч відійшов, вона в запалі послужливості вириває з Агнещиних рук несесер і навіть намагається взяти й валізу. Агнешка остуджує її рішучим, промовистим поглядом.
— Нелицарський наш війт. Міг би допомогти вам.
— Але ж ви бачили, що він ніс,— досить просто говорить Агнешка.— І віддав мені, аж коли засоромився.
— Фальшивий сором.
— Взагалі — смішний. Типовий для так званих справжніх чоловіків.
— Ви знаєтеся на чоловіках? Така молода?
— Трохи знаюся. Взагалі на людях.
— Ви сміливо формулюєте свої думки.
— Намагаюся. Не люблю... гучних фраз. Надаю перевагу щирості.
— Точнісінько, як я. Напевне, ми подружимо.
Балч, що відійшов недалеко, обертається:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вчителька, дочка Колумба» автора Мах Вільгельм на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „4. Привітання“ на сторінці 5. Приємного читання.