— Аякже. Після нього ж і ця гітара в мене...
— Семене...
— Що?
— Забагато пам’ятаєш ти. Хоча б оте одне забув...
— Нащо згадувати, коменданте.
— Я бачу, ти вже собі нові чоботи справив. Ну й ну... І галстук новий, модний...
— Якось же треба на люди вийти.
— А звісно. Ну, то як? Здається, ти збираєшся женитися?
— Може, нарешті й доведеться.
— У світ тебе, Семене, вже не тягне?
— Не дуже. Людина звикає.
— Ти вже б зі мною не пішов би нікуди?
— Хіба я знаю? — невпевнено бурмоче Семен.— Якщо по правді, то, власне, за чим...
— Я тебе навіть і не підмовляв би.— І після паузи: — Тебе війтом хочуть обрати.
— Е-е! — зачепило за живе Семена. Відвернувся.— І слухати не хочу.
Балч кладе руку на його коліно.
— Як ти думаєш, Семене: відзначати цю річницю чи не відзначати?
Семен, що не чекав такого запитання, дивиться нерозуміюче.
— Та ж сам знаєш, коменданте. Мусимо!
— Заради чого? Для кого?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вчителька, дочка Колумба» автора Мах Вільгельм на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „19. Виїзний медогляд“ на сторінці 21. Приємного читання.