TextBook І ця спокуса неземна
Манить в садок, де пелена
Таїть тебе, любко моя.
В розлуці бути — наш уділ
Не дивно, що душа згора.
Не бачив вроди я довкіл
Серед хрещених, як твоя.
Чарів юдейки й сарацинки зваб
Не прагну, бо лиш ти мій скарб
Та чи тебе достойний я?
Невпинно жде тебе душа,
Ту, що не зраджу я повік,
Жадання волю відбира,
Не бачу сонця я увіч.
Мов терня гостре, дошкуля
Той біль, що втіху затуля,
Та співчуття не прагну я.[78]
Мелодія була ніжна, акорди будили незнані чи заснулі пристрасті, і Бавдоліно подумав про Беатрису.
— Господи Ісусе, — мовив Поет, — чому я не вмію писати такі прегарні вірші?
— Я не хочу бути поетом. Співаю сам для себе, та й годі. Якщо хочеш, я тобі їх подарую, — зворушено сказав Абдул.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Бавдоліно» автора Умберто Еко на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „6. Бавдоліно їде до Парижа“ на сторінці 3. Приємного читання.