Розділ «КНИГА ЧЕТВЕРТА»

— Не будь сукою, або я скажу мамі. — І відчула себе так, ніби з неї вийшло все повітря.

Патриція зменшилася. Зараз дві жінки були однакового розміру. Патриція виглядала, як побита кішка, як відчувала Роберта.

— Ей, — сказала Роберта. — Ти завжди були їх улюбленицею, і ти це знаєш. Навіть коли вони катували тебе і хвалили мене. Вони любили тебе більше.

Патриція витягнула руку, торкнувшись обличчя Роберти долонею. — Це неправда, — сказала вона. — Ей, я не можу залишатися у твоєму сні надовго. Я вже втрачаю тебе. Але ти в безпеці, вірно? Ти знайшла якесь безпечне місце? Тому щобуде ще кілька цих гівняних штормів.

— Так, — сказала Роберта. — Я в найнуднішій комуні світу, в горах поблизу Ешвілла. Я доглядаю за курами і вони дуже милі. О, добре що згадала, однин півень хотів, щоб я тобі дещо передала.

— Що?

— В основному, що ти смокчеш. Що ти все втратила. І що вже пізно щось виправляти.

Постава Патриції стала твердою, і її обличчя затверділо теж, тому що вона повернулася назад до вигляду статуї. А потім Патриція відновила перерване дихання.

— Скажи птахам, — сказала вона, — щоб вони стали в чергу.

І Роберта прокинулася.

29

Після того, як генератор перетворився в дим, Лоуренс повернувся до старого життя. Будинок на схилі долини був у його розпорядженні, тому що Ізабель виконувала якісь таємні доручення Мілтона. Більша частина співробітників Лоуренса переїхала жити в Седонію, до нафтової установки на круїзному кораблі, Род Беріч зітхнув і перетворився на незалежну державу в північній частині Тихого океану. Лоуренс отримував зашифровані електронні листи на свій обліковий запис, в яких говорилося, що відбуваються захоплюючі речі. Вони робили відкриття. Вони складали плани. — "Приїзжайте у Седонію, — закликала Аня через електрону пошту. — Ми все ще збираємося врятувати світ.

Лоуренс відчув, ніби звільнився з роботи заради кофеїну і сигарет. Він прокидався по кілька разів вночі, потів і навіть плакав. Його мучили кошмари. У нього не було такої миті, де він міг забути хоч на секунду, як все полетіло шкереберть, він згадував, а потім відчував, як його серце зривається знов — забути таке було б надто просто. Замість цього він починав згадувати все знову. Він відчував вражаюче, подвійне горе і страждання, — і тоді згадував, наскільки погано йому дійсно було і відчував себе ще гірше, наскільки його мозок міг витримати.

За винятком цього він іноді читав або дивився телевізійний звіт про ознаки того, що світ входив у штопор — стіна мертвих немовлят, нагромаджена, як каміння, на зовнішньому кордоні деякого фермера, де було пасовище. І він рефлекторно подумав "О, слава Богу, ми будуємо шлях евакуації". І тоді це кидало його у відчай. Одне справжнє добре діло, яке він зробив у своєму житті, стало брухтом і прахом. Цього було більш ніж достатньо, щоб звести з розуму будь-кого.

Лоуренс не думав про Патрицію, за винятком того, що уявляв, як вона слухає його голосове повідомлення. І тепер сміявся з того, наскільки він був тупий. Можливо, вона тепер розказувала це всій своїй банді чарівників, коли вони збиралися разом п'яні на своїх містичних коктейлях.

Єдиного разу, коли Лоуренс дозволив собі подумати про Патрицію, він зрозумів, що не може поїхати до Седонії або деінде. Люди задавали би надто багато питань про напад, і було би дивним, якби Лоуренс вперто відмовлявся щось сказати. Так що тепер Лоуренс не тільки не мав подруги, у нього також не було друзів, тому що ніхто й ніколи не зрозумів би його обітниці мовчання. Тільки Лоуренс упізнав Патрицію в Денвері, якби її упізнав ще хтось, у нього було б набагато більше проблем.

За винятком цих двох моментів, Лоуренс взагалі не думав про Патрицію.

Лоуренс отримав велику темну шкірянку і тинявся у ній по місту з головою, опущеною майже до плечей. Він стверджував, що був часовим мандрівником післяпокаліптичного майбутнього, і спостерігав за останніми днями цивілізації. Або, можливо, це був постпокаліптичний світ, який він відвідував із кращого минулого. Він ходив днями, не розмовляючи з іншими людьми. Він перевірив зв'язок з мамою та татом, які, відповідно, були в Монтані та Арізоні, але ігнорував їхні питання. Він сидів всю ніч, намагаючись написати нову ОС для Кедді, таку, яка була би повністю відкритою та настроювалася би користувачем. Він поїхав на хакерську тусовку, але незабаром залишив її, ні з ким не поговоривши. Він обрізав бороду, але нерівно, тому тепер мав лондонську борідку, схожу на профіль качки. Один раз він сидів у чайному магазині-барі і слухав, як одна з нових груп співає мадригали, і почав плакати і, дійсно, чорт візьми, це допомогло.

Лоуренс отримав роботу, влаштувавшись в банк, який хотів встановити на своєму веб-сайті ряд обмежень, які не дозволяли би людям одночасно переводити надто великі суми — вони мали право це робити — але банк хотів зробити перевід більш складним, створивши якнайбільше відволікань (наскільки це було можливо) під час процесу, наприклад, серією повідомлень, пристосованих до клієнтів, пропонуючи їм такі речі, як безболісний рефі або захист від овердрафту. Все, що потрібно для відвернення клієнтів від їх рішення та збереження капіталу.

Можливо саме тому світ занявся проблемами водовідведення. або можливо періоди затишшя між повенями були занадто короткими.