Розділ «КНИГА ЧЕТВЕРТА»

— Правильно, — сказав Кедді.

Патриція жувала великий палець і відчувала якийсь когнітивний диссонанс, прихований потік пам'яті. — Хтось мене запитував про це, коли я була дитиною, — нарешті сказала вона. — Подібно, дуже подібно. Я думаю, що це був мій перший магічний досвід. Як я це забула?

— Я не знаю відповіді, — сказав Перегрин. — І не можу припинити думати над цим питанням. Гадаю, що ви теж не знаєте відповіді?

— Чорт, — сказала Патриція. — Так, не знаю. — Це змусило її подумати про те, чому птахи почали говорити їй, що вже занадто пізно, і тоді вона згадала свій дитячий сон про Дерево. Вона отримала видіння птахів, що сиділи на суді, і як вона дитиною просить більше часу. Що робити, якщо це все відбувалося реально? Що робити, якщо видіння було правдивим, і якщо все це було вкрай важливо, і що тоді вона ніколи не заслужила би права бути відьмою, і що саме нею вона повинна була бути весь цей час?

— Чорт, — сказала Патриція. — Тепер я також не можу перестати думати про це.

— Ваше намагання придушити цю думку дещо відрізняється від мого намагагання зробити те саме, — зазначив Перегрин, явно намагаючись бути дипломатичним. — Це якась загадка. Або дзен-коан. Але відповіді на це запитання ніде в Інтернеті будь-якою мовою немає.

— Ну, — сказала Патриція. — Я думаю, це одна з тих речей, які не повинні мати строго визначеного сенсу. Я маю на увазі, що дерева червоніють восени.

— Отже, можливо, питання полягає в тому, чи ми осінь світу, — сказав Перегрин. — Якщо припустити, що це узагальнення, а не лише посилання на певне дерево.

— Дерево може бути червоним, якщо воно буде горіти. Або на світанку, — сказала Патриція. — Це навіть не справжня загадка. Загадки ніколи не мають відповіді так або ні. Це більше схоже на: "Коли дерево червоне?"

— Я думаю, що пошук відповіді може стати моєю метою в житті, — сказав Перегрин.

Патриції стало цікаво, чи могло би це питання бути і її особистою життєвою метою, навіть коли її внутрішній голос волав: "Правила поведінки!"

Повернувся Лоуренс.

— Це була Ізабель, — сказав він. — Я не зовсім уявляю, як тобі про це розповісти.

Землетрус вдарив, коли Лоуренс нахилився, щоб покласти свій телефон, і він до крові розітнув шкіру на лобі об край сталевого кофейного столика Ізабель, майже вирубавшись. Струс був достатньої сили, щоб посипати дощем книги і речі з полиці на Патрицію, а телевізор, повний військових сцен, вислизнув з тримачів, і упав на підлогу боком. Патриція сиділа нерухомо, а все навколо неї руйнувалося.

33

Ось що Ізабель сказала Лоуренсові незадовго до того, як вдарив землетрус:

— Це не помста. І ти це знаєш. Наші люди не витрачали останні місяці в Седонії, займаючись коростою та постільними клопами в тісному крузі, одержимі ідеєю відплати. Але нам потрібно було знайти спосіб рухатися вперед після Денвера. Відновлення машини червоточини з нуля потребує кількох років, і ми не можемо ризикувати тим, що ці люди не повернуться і не зруйнують її знову. Ми могли б спробувати створити кращий захист, але ми не бачили їх минулого разу, і не можемо гарантувати, що побачимо їх наступного. Отже нам не залишається іншого вибору, як вдатися до примусових дій.

— Що ви зробили? — Лоуренс притиснув телефон до своєї щелепи, поки та не заболіла. — Ізабель, що ви зробили?

— Ми побудували машину знищення, — сказала вона. — Танаа, як ти знаєш, чудовий механік, і зробила більшу частину важкої роботи. Це називається Тотальний Деструктор, і машина просто чудо.

Ізабель заговорила про деталі проектного завдання зі створення ТДС: їм потрібно було розташувати машину на основному шасі, не створюючи щось надто важке. Вони хотіли щось амфібійне і всепрохідне, з різноспрямованим рухом і здатністю вражати одночасно кілька цілей. Як і кожен дизайнер модульного обладнання, Танаа схилялася до форм з природи: сегментовані тіла великих членистоногих, амортизуючі властивості голок їжака, стабілізуючий хвіст, шість інсектоїдних ніг, багатошаровий панцир і так далі. Кабіна була достатньо просторою для двох людей, з ручним керуванням, яке буде зайвим, якщо у вас є хтось підключений до інтерфейсу мозок/комп'ютер. (Мілтон зробив лапароскопічну операцію не так давно). Вигляд, мабуть, був трохи химерний, але він став майже елегантним, коли шасі оснастили п'ятьма SAM, сімома промисловими лазерами, передньою і задньою пусковими установками з напалмом — і коронною зброєю, антигравітаційною гарматою.