Розділ «Частина третя Роздача»

— Тоді, може, дозволите взяти інтерв’ю у вашої дружини? — запитав Симондс.

— До чого ви хилите? — гримнув Ерл високим спотвореним голосом.

— Боже правий, зовсім ні до чого, сер. До речі, ви вже бачили світлини з вашого вчорашнього зібрання? Дуже гарні, справді чіткі. Думаємо використати якусь завтра на першій шпальті. Ось, погляньте.

Рука висунула з вікна велику глянцеву фотографію й помахала нею біля Ерлового носа. Ерл схопив її, потім задихнувся. На ній він, дивився просто у вічі усміхненого, манірного Саймона потискаючи йому руку. Деталі були неймовірно чіткі. Виглядало майже так, ніби якась прихована рука додала сліди підводки навколо великих Саймонових очей, а його повні нетерплячі губи потемнішали, стали більш виразними. Пальці, що гралися медальйоном на шиї, були ідеально наманікюрені.

— Добре знаєте цього джентльмена, атож, сер? — запитав Симондс.

— Один з ваших близьких прихильників, чи не так? І як же конкретно він вас підтримує, містере Ерл? — долучився Пітере.

Ерлова рука тремтіла. Він закинув фотографію назад крізь вікно машини.

— Що ви намагаєтеся зробити? Я все заперечую. Я повідомлю вашого редактора про переслідування!

— Редактора, сер? Але ж, їй-богу, це ж він нас і прислав.

Розділ тридцять восьмий

Викликатися добровольцем повести армію — це дуже добре, та річ у тім, що ворог цілиться в тебе першого. Краще бути на кілька кроків позаду, дати собі час обрати шлях поміж горами тіл.

У членському фойє, яке є головним входом до палати, висяться великі бронзові фігури Черчилля, Аттлі та Ллойда Джорджа. Носаки тих статуй блищать від пальців парламентарів, які, сподіваючись отримати їхню велич, потирають їх. У фойє є двоє дверей з цільного дуба, які захищають палату і в які стукає Чорний жезл[48], щоб скликати парламентарів на Церемонію відкриття парламенту. Двері вставлені у побиту кам’яну арку, яка досі носить на собі шрами від бомбардування 1941 року, коли давня ще, оригінальна палата була зруйнована. Коли палату відбудували, Черчилль попросив, щоб побиту й обпалену арку зберегли. «Як нагадування».

А ще фойє — це місце, де парламентарі збирають повідомлення.

— Здрастуйте, містере Кендрик.

Він відірвав погляд від різноманітних папірців і побачив біля себе Меті. Він усміхнувся.

— Ви...

— Меті Сторін.

— А, так, звісно,— його очі пробіглися залою, перш ніж повернулися до її обличчя.— І що ж я можу для вас зробити, Меті?

— Я б хотіла поставити вам кілька питань, якщо можна.

— Залюбки. Але, боюся, не зараз,— сказав він, зиркнувши на годинник.— Як щодо чаю? У мене? Четверта тридцять? Тоді я матиму вдосталь часу для вас.