Розділ «Частина третя Роздача»

— Не заперечую, ти попрацювала добре...

Подумки Престон швидко гортав свій «Словник окозамилювання», стараючись не виказати себе. Це був добряче заяложений том. Знайшовши, що треба, Престон з виляском згорнув том.

— Але що ж ми маємо, Меті? Ти довела, що можна ходити собі Лондоном, відкриваючи рахунки на ім’я Колінґриджа, та цього не достатньо. Ти не довела, що то був не сам Чарлі Колінґридж. Це досі найпростіше пояснення.

— Але ж комп’ютерний файл, Ґреве. У нього втрутились.

— А ти не думала, що той комп’ютерний файл був змінений не для того, щоб інкримінувати Колінґриджа, а це зробив він сам, чи один з його друзів, щоб забезпечити алібі. Гачок, щоб упіймати рибинку, таку як ти.

— Ти жартуєш...

— Нам відомо тільки те, що змінили не файл дистрибуції, а файл рахунку. Це могло статися за кілька хвилин до того, як ти його побачила.

— Але ж до файлу рахунку має доступ лише жменька людей,— запротестувала Меті.— І як Чарлі Колінґридж міг це зробити, якщо його зараз сушать у лікувальному центрі?

— Його брат.

Меті поставилася скептично.

— Ти не можеш на повному серйозі вірити, що прем’єр-міністр узяв на себе неймовірний ризик і наказав змінити файл у комп’ютері штабу партії лише для того, щоб фальшувати докази — потому як він уже оголосив про відставку.

— Меті, пригадай-но. Чи ти надто зелена, щоб пам’ятати? Вотерґейт. Папки спалено, а касети стерто — президентом. Під час Іранґейтського скандалу[38] секретарка винесла обвинувачувальні матеріали з Білого дому у своїх трусиках.

— Тут у нас не Дикий Захід...

— Окей, Джеремі Торп. Лідер Ліберальної партії. Постав перед судом в Олд-Бейлі за замах на вбивство. Джон Стоунгауз пішов до в’язниці після фальсифікації власного самогубства. Ллойд Джордж продавав титули пера з чорного ходу Даунінг-стріт, тим часом трахаючи свою секретарку на столі Кабінету. Саме це й відбувається в політиці, Меті, повсякчас,— Престон вже повертався до звичного себе.— Влада — це наркотик, як та свічка для метелика. Їх тягне до неї, незважаючи на небезпеку. Вони радше ризикнуть усім — шлюбом, кар’єрою, репутацією, навіть власним життям. Тож досі легше повірити, що Колінґриджів упіймали, коли вони запустили руки до каси й намагалися покрити це.

— Тільки не кажи, що не пустиш статтю! — гостро кинула вона.

— Заспокойся, заради бога. Я тільки кажу, що в тебе ще недостатньо доказів, щоб стаття вийшла переконлива. Тут багато гівна, і тобі потрібна набагато більша лопата. Тобі треба докласти більше праці.

Якщо він мав на увазі дозвіл їй іти собі й повертатися до спокійного життя, то його чекало розчарування. Гахнувши кулаками по столу, вона нахилилася через стільницю, щоб зазирнути в його хитрі очі.

— Ґреве. Я знаю, я тупа жінка, трясця його матері, але поясни мені, щоб я могла зрозуміти. Хтось або підставив Колінґриджів, або ж прем’єр-міністр винен у фальшуванні доказів. Так чи так, це велика стаття, і в нас є вдосталь матеріалу, щоб вести газету протягом тижня.

— Але що ж це? Ми маємо бути певні. Особливо посередині лідерської гонки.

— Це треба зробити саме через те, що зараз триває лідерська гонка! Що толку чекати, поки вона закінчиться і шкоди вже буде завдано?