Розділ «Частина третя Роздача»

До пообідньої пори середи Уркгарт відчув, що ситуація вже достатньо загострилася, тож час йому оприлюднити заклик «повернутися до гарних манер і стандартів особистої поведінки, за які славиться партія». Луна цієї заяви прокотилася редакційними колонками, в той час як перші шпальти тих самих газет розбризкували найсвіжіші прояви поганих манер.

Отже, коли у п’ятницю по обіді Меті увійшла до кабінету Престона, кажучи йому, що в неї є ще дещо, він виснажено похитав головою.

— Краще б це було щось інше,— сказав він, шпурляючи у куток прес-реліз Ерла.

— Це і є щось інше,— попередила вона.

Він не виявив особливого інтересу.

— Інша передовиця,— сказала вона.

— Давай, змусь мої коліна тремтіти.

Вона зачинила по собі двері, переконуючись, що їх не могли підслухати.

— Колінґридж подав у відставку через закиди, буцімто вони з братом здійснювали махінації з акціями через Педингтонського торговця тютюном і другорядний турецький банк. Гадаю, ми можемо довести, що його майже напевне підставляли на кожному кроці.

— Що ти таке верзеш?

— Усе підтасували.

— Ти можеш це довести?

— Гадаю, так.

Його секретарка просунула голову в двері, та від неї безцеремонно відмахнулися.

— Ось що ми маємо, Ґреве.

Меті терпляче розповіла, як перевірила комп’ютерні файли у штабі партії, які виявили, що у файл дистрибуції хтось втрутився.

— Навіщо комусь це робити?

— Щоб фальшива адреса в Педингтоні була напряму прив’язана до Чарльза Колінґриджа.

— Чому ти думаєш, що вона фальшива?

— Будь-хто міг відкрити ту абонентську скриньку. Не думаю, щоб Чарльз Колінґридж колись заходив у Педингтон.