Розділ «Частина третя Роздача»

— Згинь на хрін! — раптом гаркнув Престон, і той, хто зазирав у двері, драпанув геть.— Тож навіщо комусь відкривати фальшиву адресу на ім’я Чарльза Колінґриджа?

— Щоб підставити його. І його брата.

— Надто складно,— зауважив Престон, але досі слухав.

— Сьогодні вранці я сама з’їздила у Педингтон. Я відкрила абонентську скриньку в тій самій тютюновій крамниці на цілком вигадане ім’я. Потім взяла таксі до Севен-систерз-роуд і «Юніон-банку Туреччини», де відкрила рахунок на те ж саме вигадане ім’я — не на п’ятдесят тисяч, усього на сто фунтів. Все забрало менше трьох годин від початку й до кінця.

— Господи...

— Тож я можу починати замовляти порнографічні журнали, оплачені з нового банківського рахунку і доставлені на адресу в Педингтоні, що може завдати до дідька багато шкоди репутації одного абсолютно невинного політика.

— Кого?

У відповідь вона поклала ощадну книжку і квитанцію з тютюнової крамниці на стіл редактора. Престон нетерпляче глянув на них, а тоді вибухнув.

— Лідер опозиції! — вигукнув він стривожено.— Що ти в дідька накоїла?

— Нічого,— сказала вона з переможною посмішкою.— Лише показала, що Чарльза Колінґриджа майже напевне підставили; що він, вірогідно, ніколи й не проходив повз тютюнову крамницю чи «Юніон-банк Туреччини» і, отже, міг і не купувати тих акцій.

Престон тримав ті документи на відстані витягнутої руки, так ніби вони могли спалахнути.

— А це означає, що Генрі Колінґридж не казав своєму брату про «Ренокс Кемікалз»...— сказала вона так, що стало зрозуміло: це ще не все.

— І? І? — вимагав Престон.

— Він не винен. Не мусив іти у відставку.

Престон звалився назад у своє крісло. Крапля поту почала збиратися на його чолі. Він почувався, ніби розривається надвоє. З одного боку, уявляв появу грандіозної статті, хоча в цьому була й проблема, бо, з другого боку, він безпомилково бачив неймовірний вплив, який така історія справила б на світ Вестмінстеру. Вона би перекинула все догори дриґом, можливо, навіть врятувала б Колінґриджа. Та чи цього вони хочуть? Лендлес щойно проінструктував його, що має свіжої рибки до смаження і щоб усі головні статті, які впливатимуть на виборчі перегони, перед публікацією узгоджували з ним. Жорсткі новини для Лендлеса — трохи більше, аніж просто продукт. Чого він жадав — це впливу, влади. Престон не знав, в який бік обернеться бос, йому треба було потягнути час.

— Ви, бачу, тяжко працювали, молода леді.

— Це колосальна стаття, Ґреве.

— Щось не пригадую, щоб ти пробігала з цим повз мене чи питала дозволу витрачати мої гроші на відкриття абонентських скриньок.

Його стриманість заскочила її зненацька.

— Це називається ініціативою, Ґреве.