Розділ «Частина третя Роздача»

Він ще раз узяв її за руку і стиснув.

— Меті, для мене багато б важило, якби ви також мені повірили.

— Я вірю, Чарлі, щиро вірю. І я спробую довести це для вас,— вона підвелася йти.

— Мені сподобався ваш візит, Меті. Тепер, коли вже ми такі добрі старі друзі, будь ласка, приходьте ще.

— Я прийду. Але тим часом треба ще дещо порозкопувати.

Коли вона ввечері повернулася до Лондона, було вже пізно. Перші випуски недільних газет були вже на вулицях. Вона купила важкий стос і, разом з журналами і вкладками, що вислизали з рук, кинула на заднє сидіння машини. Саме тоді вона й помітила заголовок «Сандей Таймз».

Міністр освіти, Гарольд Ерл, не великий прихильник «Ґрінпісу», щойно оголосив про намір балотуватися на виборах і почав свою кампанію з промови під назвою «Очистимо нашу країну».

«Ми нескінченно балакали про проблеми бідних районів наших міст, та все-таки вони продовжують занепадати, і їхній зубожілий стан пов’язаний з виродженням села,— передавав його слова „Сандей Таймз“.— Ми нехтували цими речами занадто довго. Постійні висловлення стурбованості не замінять дій. Уже давно пора підтримати свої гарні слова гарними вчинками. Опитування громадськості показують, що охорона навколишнього середовища є галуззю, в якій ми провалилися, як кажуть виборці. Після нашого перебування при владі більш ніж дванадцять років, люди мають право казати, що це неприпустимо, і ми мусимо розплющити очі на ці речі».

— Чому ж це міністр освіти зчиняє такий ґвалт щодо питань охорони довкілля? — запитала вона у себе, дійшовши до кінця його громової промови.— От же ж дурна! Гальмую з віком. Не можу розшифрувати підтекст. Який міністр із Кабінету відповідальний за питання довкілля, а отже, й відповідальний за весь цей безлад?

Публічна боротьба за усунення Майкла Семюела розпочалася.

Розділ тридцятий

Немає такого пороку, в якому не відмовив би собі політик, а журналіст не роздув цього. Істеричне перебільшення є ознакою їх обох.

Протягом наступного тижня Меті багато разів пробувала зв’язатися з Кевіном Спенсом. Незважаючи на запевнення його над міру ввічливої секретарки, він так і не передзвонив, тож Меті дочекалася, коли секретарі зазвичай ідуть додому, а потім подзвонила знову. Нічний охоронець з’єднав її напряму.

— Міс Сторін, ні, звісно я не уникаю вас,— збрехав Спенс.— Я був дуже зайнятий. Складні часи.

— Кевіне, мені знову потрібна ваша допомога.

Запала пауза. Кевін був хоробріший і зосередженіший, коли не дивився їй в очі.

— Пам’ятаю останній раз, коли я надав вам свою допомогу. Ви сказали, що збираєтеся написати статтю щодо опитування громадськості. Натомість ви написали історію, яка очорнила прем’єр-міністра. Тепер його нема,— він говорив з тихим сумом.— Він завжди був дуже порядним зі мною, дуже добрим. Думаю, і ви, і вся преса були невимовно жорстокі.

— Кевіне, це була не моя стаття, даю вам слово. Мою статтю вкрали, мого прізвища не було в ній. Я, мабуть, тоді розлютилася ще більше, ніж ви.

— Боюся, я був дуже наївним. Добраніч, міс Сторін.

Він готовий був покласти слухавку.