Розділ «Частина друга Зняття»

— Але ж Кевіне, це всього-на-всього папірець.

Його погляд ще раз стрілою промчав по кімнаті.

— Ви не знаєте, що це. Якщо ці цифри оприлюднять, а мене матимуть за єдиного, хто міг передати їх вам, мене знищать. Опустять. Вздрючать по повній. Всі шукають цапа-відбувайла. Навколо розливається стільки чуток! Прем’єр не довіряє голові, голова не довіряє нам, і ніхто не зглянеться на такого типа, як я. Я люблю свою роботу, міс Сторін. І не можу дозволити, щоб мене звинуватили у злитті вам конфіденційних даних.

— А я й не здогадувалася, що моральний дух настільки занепав.

Спенс мав украй жалюгідний вигляд.

— Ви не уявляєте. Гіршого я ще не бачив. Чесно кажучи, ми здебільшого тільки те й робимо, що пригинаємо голови, щоб, коли це все потрапить у вентилятор, нам дісталося якнайменше,— він вперше глянув їй у вічі.— Будь ласка, Меті, не втягуйте мене у це.

Іноді вона ненавиділа і свою роботу, і саму себе. Зараз був один з таких моментів. Вона мала тиснути на Спенса до останнього.

— Кевіне, ви не зливали цього звіту. Ви це знаєте, я це знаю, і я підтверджу це будь-кому, хто захоче знати. Але, щоб я могла вам допомогти, мені самій знадобиться маленька допомога. Це найсвіжіший ваш звіт по опитуваннях, правда ж?

Вона знову штовхнула папірець через стіл. Спенс кинув ще один мученицький погляд на нього й кивнув.

— Їх готуєте ви і поширюєте тільки строго обмеженому колу людей.

Ще один кивок.

— Все, що мені треба знати від вас, Кевіне, це те, хто їх отримує. Це ж не може бути державною таємницею, еге ж?

Чоловік уже не мав ніяких сил на боротьбу. Він надовго затримав подих, перш ніж відповісти.

— Пронумеровані копії надсилаються у конвертах з двома печатками виключно міністрам Кабінету й п’ятьом працівникам старшого персоналу штабу: заступнику голови й чотирьом старшим директорам.

Він спробував зволожити рот ще одним ковтком чаю, та побачив, що майже все розлив уже.

— Яким же чином ви ним заволоділи? — жалюгідно запитав він.

— Скажімо так: хтось був трошки необачним, ясно?

— Бодай не з мого офісу? Скажіть, що не з мого офісу!

— Ні, Кевіне. Займемося арифметикою. Ви щойно дали мені імена більш ніж двох дюжин людей, які бачать ці цифри. Додайте їхніх секретарів чи помічників, і можлива кількість джерел, яка виходить з цієї суми,— добряче за п’ятдесят,— вона обдарувала його однією зі своїх найзаспокійливіших, найтепліших посмішок.— Не переймайтеся, я не залучатиму вас.

На його обличчі розлилося полегшення.