Розділ «Частина друга Зняття»

— Хто там уже помер? — відрізав він.

— Що?

— Хто там в дідька загинув? Чого б ще ти мені дзвонила в такий дурний час?

— Ніхто не помер. Тобто... Вибач. Забула, котра зараз година.

— Гівно.

— Та неважливо, котра година,— огризнулася вона.— В мене тут блискуча інформація.

— Що там?

— Я знайшла її з ранковими газетами.

— Що ж, уже легше. Ми лише на день позаду решти.

— Та ні ж бо, Ґреве, послухай, добре? Я зараз тримаю дані з останнього опитування від партії. Вони сенсаційні!

— Звідки вони в тебе?

— Хтось лишив біля дверей.

— Ще й, мабуть, в обгортці, так? — редактор особливо й не намагався приховати свій сарказм, тим паче о такій ранній порі.

— Але вони й справді неймовірні, Ґреве.

— Не маю, бляха, й сумніву в цьому. То хто залишив цей подарунок біля дверей, Санта-Клаус?

— Е-е, не знаю.

Вперше за весь цей час нотка сумніву закралася в її голос. Рушник сповз, вона сиділа оголена. Почувалася, ніби її бос витріщається на неї. Зараз вона дуже хутко прокидалася.

— Що ж, не думаю, що їх лишив там Генрі Колінґридж. Тож хто, як на тебе, захотів злити їх тобі?

Мовчання Меті підтвердило її замішання.

— Гадаю, ти вчора була в місті з кимось із колег, так же ж?