Розділ «Частина третя Еркюль Пуаро сідає та розмірковує»

Усі ахнули.

— А як щодо годинника? — вимагав містер Гардман.

— Саме тут і є пояснення всьому. Містер Ретчетт не перевів годинник на годину назад, як мав би зробити у Царіброді. Його годинник досі показував східноєвропейський час, що на годину уперед центральноєвропейського часу. Тоді було чверть по дванадцятій, коли містеру Ретчетту нанесли ножові поранення, а не чверть по першій.

— Але воно абсурдне, це пояснення, — крикнув мсьє Бук. — Як щодо голосу, який було чутно із купе за двадцять три хвилини до першої? Це був або голос Ретчетта, або убивці.

— Не обов’язково. Це міг би бути… ну… голос третьої особи. Того, хто пішов до Ретчетта поговорити й знайшов його мертвим. Він подзвонив у дзвінок, щоб закликати провідника, потім, як ви висловились, він занервував — злякався, що його звинуватять у злочині, і заговорив, вдаючи з себе Ретчетта.

— C’est possible[85], — неохоче зізнався мсьє Бук.

Пуаро глянув на місіс Габбард.

— Так, мадам, ви хотіли сказати?..

— Що ж, я не знаю, що я хотіла сказати. Ви гадаєте, я також забула перевести годинник?

— Ні, мадам. Я гадаю, що ви чули, як хтось проходив повз, але — підсвідомо; пізніше вам наснився страшний сон про чоловіка у вашому купе і ви, прокинувшись, з переляку подзвонили до провідника.

— Гаразд, думаю, таке можливо, — визнала місіс Габбард.

Княгиня Драґомірова вдивлялась у Пуаро прямим поглядом.

— Як ви поясните свідчення моєї покоївки, мсьє?

— Дуже просто, мадам. Ваша покоївка упізнала хустинку, яку я їй показував. Та вона трохи невміло намагалася вас прикрити. Вона бачила того чоловіка, проте раніше, коли потяг зупинявся на станції Віньківці. Вона зробила вигляд, що зіштовхнулась із ним годиною пізніше, помилково гадаючи, що цим забезпечує вам залізне алібі.

— Ви про все подумали, мсьє. Я… я вами захоплююсь.

Запала тиша.

Раптом усі аж підскочили, коли доктор Константін грюкнув кулаком по столу.

— Та ні, — сказав він. — Ні, ні й іще раз ні! Це пояснення не витримує жодної критики. У ньому не вистачає з дюжини дрібних пунктів. Злочин не був скоєним у такий спосіб, і мсьє Пуаро має це добре знати.

Пуаро кинув на нього уважний погляд.

— Зрозуміло, — мовив він, — що я маю вам надати моє друге розв’язання. Та не відмовляйтесь від цього так поспішно. Ви можете з ним погодитись пізніше.