Розділ «Частина друга Свідчення»

Свідчення

Розділ перший

Свідчення провідника спального вагона

У вагоні-ресторані все було готове.

Пуаро і мсьє Бук сиділи по один бік стола. Лікар сидів через прохід.

На столі перед Пуаро лежав план вагона «Стамбул—Кале» з іменами пасажирів, позначеними червоним чорнилом.

Паспорти й квитки лежали збоку на купі. Також там були папір для письма, чорнило, ручка та олівці.

— Чудово, — сказав Пуаро. — Можемо відкривати нашу слідчу комісію, не зволікаючи. Думаю, спочатку потрібно взяти свідчення у провідника вагона. Ви, напевно, щось знаєте про цього чоловіка. Який у нього характер? Чи можна покладатися на його слова?

— Маю запевнити вас, що так. П’єр Мішель працює в компанії вже понад п’ятнадцять років. Він француз, живе неподалік Кале. Дуже добропорядний і чесний. Однак не дуже розумний.

Пуаро з розумінням кивнув.

— Добре, — сказав він. — Покличмо його.

П’єр Мішель став трохи впевненішим, проте все ще дуже нервував.

— Сподіваюся, мсьє не подумає, що з мого боку була допущена халатність, — з тривогою сказав він, переводячи погляд із Пуаро на мсьє Бука. — Сталася жахлива річ. Сподіваюся, мсьє не думає, що це може якось відбитися на мені?

Заспокоївши чоловіка, Пуаро почав ставити свої запитання. Спочатку він спитав ім’я та адресу Мішеля, його досвід роботи та як довго він працює на цьому маршруті. Він уже знав цю інформацію, але рутинні запитання допомогли чоловікові розслабитися.

— А тепер, — продовжував Пуаро, — повернімося до подій минулої ночі. Коли містер Ретчетт пішов спати?

— Майже одразу після вечері, мсьє. Ще до того, як ми виїхали з Белграда. Так само, як і попередньої ночі. Він сказав мені приготувати постіль, поки він вечеряв, я так і зробив.

— А після цього хтось заходив у його купе?

— Його камердинер, мсьє, і молодий американець, його секретар.

— Хтось іще?