Розділ «Частина друга Свідчення»

— Так, так. А цей виклик вас не здивував?

— Ні, то звична справа, мсьє. Благородна леді часто потребує догляду вночі. Вона погано спить.

— Eh bien, отже, вас викликали, і ви встали. Одягли халат?

— Ні, мсьє. Я вдягнулася. Мені не хотілося іти до Її Високості в халаті.

— Але це ж такий гарний халат, яскраво-червоний, правда?

Вона витріщилася на нього.

— То темно-синій бавовняний халат, мсьє.

— О! Продовжуйте. Просто намагався бути люб’язним, і все. Значить, ви пішли до мадам княгині. І що ви робили, коли увійшли до неї?

— Я робила масаж, мсьє. А потім читала вголос. Я не надто добре читаю вголос, але Її Високість каже, що це на краще. Так вона швидше засинає. Засинаючи, вона попросила мене піти, то я згорнула книжку і повернулася у своє купе.

— Пам’ятаєте, о котрій то було годині?

— Ні, мсьє.

— А як довго ви були з мадам княгинею?

— Приблизно півгодини.

— Добре, продовжуйте.

— Спершу я принесла Її Високості додатковий плед з мого купе. Попри опалення було дуже холодно. Я вкрила її, й вона побажала мені на добраніч. Я налила їй мінеральної води. Потім вимкнула світло й пішла.

— А тоді?

— Це все. Я повернулася у своє купе й лягла спати.

— А ви когось зустріли в коридорі?

— Ні, мсьє.

— І ви не бачили жінку в червоному кімоно з драконами по ньому?