Розділ «Частина друга Свідчення»

— Важко сказати. Майже всі, хто пов’язаний з цією справою, мертві.

— Ще була дівчина, яка викинулася з вікна, пам’ятаєте?

— Звичайно. Так, це так. Вона, здається, була іноземкою. Може, і мала якихось родичів макаронників. Але не слід забувати, що, крім Армстронґів, були й інші. Кассетті неодноразово займався викраденнями. Не можна концентруватися лише на цьому.

— Але у нас є підстави вважати, що цей злочин пов’язаний зі справою Армстронґів.

Містер Гардман глянув запитально. Пуаро не відповів. Американець похитав головою.

— Я не можу нікого згадати, хто підходить під цей опис, якщо говорити про Армстронґів, — повільно сказав він. — Але, звичайно, я не працював над цією справою і нічого про неї не знаю.

— Гаразд, містере Гардмане, продовжуйте вашу розповідь.

— Я небагато можу розповісти. Удень я спав, а вночі пильнував. У першу ніч не було нічого підозрілого. Минулої ночі було те ж саме, наскільки я знаю. Мої двері були трохи прочинені, і я спостерігав. Не було нікого чужого.

— Містере Гардмане, ви впевнені в цьому?

— Я точно впевнений. Знадвору ніхто у вагон не заходив, і ніхто не приходив із вагонів у кінці потяга. Можу присягнутися.

— А з вашого місця ви бачили провідника?

— Звичайно. Він сидів на сидінні майже біля моїх дверей.

— Він покидав це місце після того, як потяг зупинився у Віньківцях?

— Це була остання станція? Так, він пішов на кілька викликів — але після того, як потяг повністю зупинився. Потім, після цього, він пройшов повз мене в задній вагон — пробув там близько чверті години. Потім почав теленькати дзвінок, як сказився, і він бігом повернувся. Я вийшов у коридор, щоб подивитися, що воно було — розумієте, я сам почав нервувати — але це була американка. Вона чомусь здійняла галас. Я усміхнувся. Потім він пішов у інше купе, повернувся і приніс комусь пляшку мінеральної води. Після цього він знову сів у своє крісло, і сидів там, аж поки не пішов у кінець вагона, щоб постелити комусь постіль. Не думаю, що він кудись виходив до п’ятої ранку.

— А він взагалі спав?

— Не можу сказати. Можливо, і спав.

Пуаро кивнув. Автоматично його руки поправили папери на столі. Він ще раз узяв офіційну карту.

— Будь ласка, підпишіть це, — попросив він.

Гардман підписав.

— Містере Гардман, тут є хтось, хто може підтвердити вашу історію?