TextBook — Це поки що єдиний чоловік, який зізнався, що курить люльку. І він знав про полковника Армстронґа, а можливо, навіть був з ним знайомий, хоча не зізнається в цьому.
— Ви думаєте, це можливо…
Пуаро сильно похитав головою.
— Це просто неможливо — абсолютно неможливо — шляхетний, трохи нудний, щиросердний англієць ранить супротивника ножем дванадцять разів! Хіба ви не відчуваєте, друзі мої, наскільки це неможливо?
— Це психологія, — сказав мсьє Бук.
— І треба поважати психологію. Цей злочин має підпис і це точно не підпис полковника Арбатнота. Але тепер наша наступна бесіда.
Цього разу мсьє Бук не згадав італійця. Але він подумав про нього.
Розділ дев’ятий
Свідчення містера Гардмана
Останній пасажир першого класу, якого треба було допитати, — містер Гардман — був великим епатажним американцем, який сидів за одним столом з італійцем і камердинером. Він носив крикливий картатий костюм, рожеву сорочку, блискучу шпильку для краватки і, коли увійшов у вагон-ресторан, щось крутив язиком. У нього було велике, м’ясисте, дещо грубе, але добродушне обличчя.
— Доброго ранку, джентльмени, — сказав він. — Чим можу вам допомогти?
— Ви чули про вбивство, містер… е… Гардмане?
— Звичайно.
Він швидко відклав жуйку.
— Це наш обов’язок — опитати всіх пасажирів у цьому потягу.
— Усе гаразд. Думаю, це єдиний спосіб упоратися з цим завданням.
Пуаро зазирнув у паспорт, що лежав перед ним.
— Ви Сайрус Бетман Гардман, громадянин Сполучених Штатів, сорок один рік, виїзний продавець стрічок для друкарських машинок?
— О, так, це я.
— Ви прямуєте зі Стамбула в Париж?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вбивство у «Східному експресі»» автора Аґата Крісті на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга Свідчення“ на сторінці 42. Приємного читання.