Розділ «Частина друга Свідчення»

— І ви, думаю, уявлення не маєте, хто може бути злочинцем.

— Ну, я знав, який у нього вигляд. Містер Ретчетт описав його мені.

— Що?

Усі троє нетерпляче нахилилися вперед.

Гардман продовжував:

— Невисокий чоловік, темноволосий, з жіночим голосом — ось що сказав старий. Також сказав, що він не думає, що це трапиться у першу ж ніч. Швидше за все, на другу чи третю.

— Він щось знав, — сказав мсьє Бук.

— Він точно знав більше, аніж казав своєму секретарю, — глибокодумно сказав Пуаро. — Невже він нічого вам не розповідав про своїх ворогів? Він, наприклад, не розповів, чому його життя було під загрозою?

— Ні, він це пропустив. Просто сказав, що хтось прагне його крові, і заприсягся її отримати.

— Невисокий чоловік… темноволосий… з жіночим голосом, — глибокодумно промовив Пуаро.

Потім, фіксуючи на Гардмані різкий погляд, він запитав:

— Ви знали, хто він насправді, чи не так?

— Хто, містере?

— Ретчетт. Ви впізнали його?

— Я вас не розумію.

— Ретчетт — це Кассетті, убивця дитини Армстронґів.

Містер Гардман протяжно свиснув.

— Це, безумовно, якийсь сюрприз! — сказав він. — Так, сер! Ні, я не впізнав його. Я був далеко на заході, коли це сталося. Гадаю, я бачив його фотографії у газетах, але на тих фото я не впізнав би власної мами. Ну, я не сумніваюся, що кілька людей мали зуб на Кассетті.

— Ви знаєте когось, хто пов’язаний зі справою Армстронґа, який відповідає цьому опису — невисокий, з темним волоссям і жіночим голосом?

Гардман думав хвилину чи дві.