Розділ «Словник імен, назв, термінів»

ФЕМІСТОКЛ (бл. 525 — бл. 460 до н.е.) — грецький державний діяч і полководець, вождь рабовласницької демократії в Афінах. Переможець у морській битві коло о-ва Саламіна 480 р. до н.е., де розгромив величезний флот персів. У 471 р. до н.е. був засуджений народними зборами до вигнання.

ФЕРСІТ — див. Терсіт.

ФЕСТ — місто на південному узбережжі острова Крит.

ФЛОРА — у давньоримській міфології богиня квітів і весни. Пізніше ім’ям Флори стали називати всю сукупність рослин. Зображувалась богиня у вигляді юної, вродливої дівчини з квітами.

ФРАНЦИСК Ассізький — італійський богослов, засновник ордену францисканців, або міноритів.

ФУРІЇ — в давньоримській міфології богині помсти. Ототожнювалися з грецькими ериніями. Переносно фурія — розлючена, сварлива жінка. Їх зображали старими, сивими жінками в чорних платтях з лютим поглядом та зміями у волоссі, змії обвивають їхні тулуби, повзуть по плечах або шиплять у руках богинь.

ХАЛДЕЙЦІ (халдеї) — племена, що утворили разом з підкореними народами Нововавилонське царство (VI ст. до н.е.). Халдейців вважали винахідниками магії та астрології.

ХАОС — у давньогрецькій міфології безмежний простір, який породив Гею-Землю, Ероса-Кохання та ін.

ХЕРУВИМСЬКИЙ — ангельський, подібний до ангела.

ХІРОН — у давньогрецькій міфології мудрий кентавр, вихователь багатьох грецьких героїв, зокрема Ахілла. Добровільно передав своє безсмертя Прометеєві. По смерті перетворений в сузір’я Стрільця.

ХРИСТОС Ісус — у християнській історії засновник християнства; нібито помер, розіп’ятий на хресті, а потім воскрес і піднявся на небо. Від його умовного народження ведеться нове літочислення (нова ера).

ХРИСТОФОР — святий православної та католицької церкви. До нього звертались у випадку заразної хвороби. Христофор Святий вважався захисником від раптової смерті.

ХРІЗІПП (бл. 280—205 до н.е.) — грецький філософ, головний представник стоїцизму, глава афінської Стої; був дотепним і вмілим діалектиком.

ХРИЗОСТОМ (Златоуст) Іоанн (347—407) — християнський проповідник, один із отців церкви, святий.

ЦЕЗАР Гай Юлій (100—44 до н.е.) — видатний державний діяч, полководець і письменник Давнього Риму. Убитий внаслідок змови Брутом і Кассієм.

ЦІРЦЕЯ (Кірка) — в давньогрецькій міфології могутня чаклунка, дочка бога сонця Геліоса; персонаж багатьох міфів. Гомер, зокрема, розповідає про те, як Цірцея перетворила супутників Одіссея на свиней, а його самого протягом року тримала біля себе.

ЦІЦЕРОН Марк Туллій (106—43 до н.е.) — видатний римський оратор, державний діяч, письменник, адвокат. Промови Ціцерона вважалися зразком ораторського мистецтва.

ЧОТИРИ ОСНОВИ — чотири першооснови всього сущого. В античній та схоластичній філософії це: вода, земля, вогонь, повітря.

ЮВЕНАЛ Децій Юній (бл. 60 — після 127) — римський поет-сатирик; викривав розбещеність панівних класів тогочасного суспільства.

ЮНОНА — в даньоримській міфології богиня — охоронниця жінок, дружина Юпітера. Ототожнювалася з грецькою Герою — дружиною Зевса, храми якої були в містах Аргосі, Спарті, Мікенах та ін.