Розділ «Словник імен, назв, термінів»

НІМФИ — вродливі напівбогині, що втілювали в собі сили і явища природи. Були німфи морські й річкові, а також німфи джерел, струмків, гір, долин тощо. Всі вони мали веселу вдачу, жили безтурботно, постійно співали пісень, танцювали, грали. У мистецтві німфи зображувались у вигляді вродливих, напівоголених дівчат, веселих і легковажних.

НІОБА — дочка Тантала, мати 6 синів і 6 дочок. За міфом — дружина царя Фів. За кепкування над богинею Латоною, своєю матір’ю, Аполлон і Артеміда жорстоко покарали Ніобу: вбили усіх її дітей. З туги Ніоба обернулася в камінь.

НІРЕЙ — найуродливіший із грецьких юнаків, що брали участь у Троянській війні.

НОМІНАЛІСТИ — представники номіналізму — особливого напрямку у середньовічній філософії. Вони вважали, що реально існують лише поодинокі предмети, а загальні поняття — то лише назви, породжені людським розумом.

НУМА Помлілій (715—673/672 до н.е.) — напівлегендарний римський цар. З метою зміцнення своєї влади оголосив, що в нього мудра німфа Егерія — постійна радниця.

ОВІДІИ Публій Назон (43 до н.е. — 18 н.е.) — відомий римський поет, автор збірок віршів «Любовні елегії», «Героїди», а також поем «Наука кохання», «Метаморфози».

ОДІССЕЙ (Улісс) — легендарний володар острова Ітаки, учасник Троянської війни, персонаж «Іліади» й «Одіссеї». Гомер зображує його хоробрим, спритним, досвідченим, хитрим і розумним. Повертаючись з-під Трої, Одіссей зазнав багато пригод, перетерпів чимало злигоднів і поневірянь.

ОККАМІСТИ — прихильники й послідовники англійського філософа Вільяма Оккама (бл. 1300—1349), головного представника середньовічного номіналізму.

ОЛІМП — у Північній Фессалії (Греція) гора, яку давні греки вважали оселею олімпійських богів.

ОРАКУЛ — у давніх греків, римлян та деяких інших народів пророцтво, яке давав віруючим бог. Посередниками виступали жерці, пророкуючи волю богів на свій розсуд: по шелесту листя священного дуба, по безтямному белькотінню пророчиці Піфії тощо. Оракулом називалось також місце, де давалося пророцтво, і сам пророк.

ОРІГЕН Александрійський (185—254) — один з найбільших теологів раннього християнства.

ОРК (Оркус) — бог смерті, а також підземного світу в давньоримській міфології; ототожнювався з Плутоном (Аідом).

ОРФЕЙ — міфічний винахідник музики, фракійський співак, який своїм співом зрушував з місця скелі й дерева, приборкував диких звірів.

ПАВЛО — один з апостолів раннього християнства. Йому приписувано 14 послань, що ввійшли до так званого Нового завіту.

ПАЛЕМОН Реммій — римський граматик І ст. н.е.

ПАЛЛАДА — див. Афіна.

ПАН — син Гермеса (або Зевса), у давньогрецькій міфології бог лісів і гаїв. Пана зображували покритим шерстю, з рогами й козлячими ратицями, з кривим носом, з бородою і хвостом. Пан — веселий бог, охоче танцює з німфами, граючи на винайденій ним сопілці. На такого, хто прогнівить його, насилає «панічний страх».

ПАНАЦЕЯ — в давньогрецькій міфології: 1) богиня-зцілителька; 2) зілля, що виліковує всі хвороби. Пізніше, панацея — ліки від усіх хвороб, універсальний засіб проти будь-чого.

ПАЛА — глава римсько-католицької церкви. Вибирається довічно на зборах вищих духовних осіб — кардиналів. Постійне місцеперебування папи — Ватикан (м. Рим).

ПАРАДОКСИ — суперечливі твердження, які одночасно можуть бути істинними й хибними. Особливо охоче займались парадоксами стоїки.